fbpx

Мене звуть Тарас, я з Хмельницького. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради. Розлучення з моєю першою дружиною я довго переживав. Син лишився зі мною. Тепер Віолета носить нашого первістка і категорично заявила, що Ромчика в нашому домі не потерпить

Мене звуть Тарас, я з Хмельницького. Хочу розповісти тут свою історію і попросити поради. Розлучення з моєю першою дружиною я довго переживав. Все-таки шлюб і родина – річ серйозна. Окрім того, у нас ще й син є спільний. Ромко.

Про причини розлучення з першою дружиною детально розписувати не буду. Скажу лише, що це точно не через чиюсь зраду, скоріше побут. Він вміє знищувати романтику. Ми зрозуміли, що кохання вже немає і ніщо нас не тримає разом, навіть дитина не поверне почуттів, які згасли.

Словом, я вирішив для себе залишатися гарною людиною, хоча б стати прикладом синові. Я доклав всіх зусиль, постарався умовити дружину залишитися друзями, а сам щомісяця чесно виплачував належні аліменти. Іноді докидав грошей ще й зверху, про всяк випадок.

Я ще 2 роки після розлучення не починав жодних серйозних стосунків із жінками. Тоді як у колишньої хтось з’явився вже за півроку. Але нічого, мені дозволялося проводити час із дев’ятирічним сином, тож я був задоволений і не скаржився – спілкування з Ромчиком робило мене щасливим.

А потім, через деякий час, вже і я зустрів одну приємну жінку, якій я теж виявився цікавий. Наші ніжні почуття з Віолетою переросли у щось більше, і ми почали жити разом.

Хочу одразу сказати, що змалку терпіти не можу брехні. Тож приховувати від Віоли якусь інформацію про мій перший шлюб я не став. Більше того, навіть розповідав коханий, який у мене чудовий син. Як ми з ним дружні, незважаючи ні на що. Якось вона навіть попросила мене познайомити його з нею.

Я так і зробив: ми зустрілися всі вчотирьох якось у кафешці, і було дуже мило. Не скажу, що це увійшло у традицію, але Віолеті сподобалася моя дитина. А в неї самої на той момент дітей ще не було.

На жаль, моя колишня дружина не змогла зберегти стосунки зі своїм новим кавалером і вони розбіглися. Але з іншого боку, у мене з Віолетою все було чудово. Через рік спільного життя я запропонував їй узаконити наші стосунки. І, уявіть, вона одразу погодилася. Я швидко полюбив цю жінку і тішився як дитина.

За півроку ми дізналися, що Віолета при надії. Тож тепер мене можна було привітати ще й з тим, що я мав стати батьком удруге, і життя здавалося просто прекрасним! Але ні, проблеми з’явилися там, де на них не чекаєш.

Недавно мені зателефонувала колишня дружина, з якою, нагадаю, у нас дуже гарні та довірчі стосунки. Їй за місяць треба поїхати до сестри, допомогти з однією справою. Це інша країна і зовсім не по сусідству. Потрібно, щоб я побув цей час із сином.

Відомо, що у жінок при надії постійно змінюється настрій. Я десь усередині побоювався, як Віолета відреагує на цю новину, думав, нехай не погодиться одразу, але потім відтане, зрозуміє. Та й сина вона бачила мого. Проблем не мало би бути. Але ні, все сталося інакше.

Щойно Віола почула про прохання моєї колишньої, в неї наче біс вселився. Вона хаяла всіх, на чому світ стоїть. І колишню, і мене, і навіть мого сина.

Тепер Віолета носить нашого первістка і категорично заявила, що Ромчика в нашому домі не потерпить. Моя дитина не повинна жити з нами, навіть кілька днів. Не те що там місяць чи два. Це не прийнятно для дружини. Більше того, якщо я не послухаю її вказівок, то вона розлучиться зі мною ще до народження нашої малечі. І їй байдуже, як я до цього ставлюся.

Віолета реально думає, що це якась жіноча пастка від колишньої, щоб я повернувся до неї. Добре, хоч не вважає, що в мене з нею знову все закрутилося.

Ось така ситуація. Я маю відмовитися від свого сина заради того, щоб моя нинішня дружина відчувала себе комфортно. І ви не подумайте, я ніяк від неї не залежний. Живемо ми в одній із моїх квартир. В іншій – моя перша дружина із сином. Маю свою справу, машину.

Віолета також працює, але я дозволяю їй не витрачати свою зарплату на сім’ю. То чому я, як господар власного будинку, маю йти на поводу у її забаганок?

Мої батьки, дізнавшись цю новину, запропонували свою допомогу. Ось тільки я їм відмовив. Що це за нісенітниця, якщо мені, батьку, не дозволяють бачитися і жити, хай і зовсім недовго, з власним сином? Крім того, шантаж вважаю неприйнятним.

Віолета ж виставляє мені те, що вона майбутня мати і тільки їй вирішувати, чи матиме її дитина батька, чи ні. Я теж не розумію, навіщо жінці псувати долю власної дитини Очевидно, це якісь особисті принципи дружини, мені не зрозумілі.

І, головне, що раніше все було нормально. Ні, ми не гуляли всі разом за руки: я, син, дружина та колишня дружина. Зрозуміло, ми не живемо у світі рожевих поні.

Однак Віолета нормально сприймала, що я вже був одружений. Таке життя, що вдієш. Але ось зараз вона вирішила трошки збожеволіти. Саме у цей момент. І мені потрібно щось вигадати, щоб вийти з цієї ситуації хоча б не програвши.

Тая вирішив: так чи інакше, мій син житиме у мене, якщо тільки сам не вважає, що він цього не хоче. Я сподіваюся, я дуже сподіваюся, що Віолета вгамується. Нехай поговорить зі своєю мамою чи подругами. Може, вони направлять її на потрібні думки.

А я наполягатиму на своєму. Нічого іншого мені не лишається. Навіть колишня дружина була дуже засмучена й здивована, коли дізналася про цю новину. Вона жінка! Тільки уявіть, як мені зараз. Я розгублений і не знаю, як вчинити.

Всім дякую за поради! Миру і злагоди!

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page