fbpx

Мене звуть Жанна, мені 48 років. Я вдруге заміжня, живу в Італії. Коли почалися сумні події в Україні через вторгнення, я забрала до себе маму і розлучену 30-річну дочку з двома дітьми від різних шлюбів. Поселила їх окремо, оплачую оренду квартири. Чоловік у мене хороший, у нас підростає спільний 8-річний синочок Даніель. Тепер я для дочки й мами погана, бо не виконую всіх їхніх примх і забаганок. Живемо в будинку Марко з його мамою, дуже привітною й тихою жінкою. Дочка весь час вимагає до себе уваги, каже, що хоче влаштувати тут, в Італії, своє особисте життя, але моя  мама й діти їй в цьому заважають, вимагає няню і розселити їх з мамою в дві однокімнатні квартири. Я боюся, що вона мені тут третього народить, на мою шию

Мене звуть Жанна, мені 48 років. Я вдруге заміжня, живу в Італії. Коли почалися сумні події в Україні через вторгнення, я забрала до себе маму і розлучену 30-річну дочку з двома дітьми від різних шлюбів. Поселила їх окремо, оплачую оренду квартири. Чоловік у мене хороший, у нас підростає спільний 8-річний синочок Даніель.

Тепер я для дочки й мами погана, бо не виконую всіх їхніх примх і забаганок. Але розповім про все по-порядку, можливо, отримаю від вас, дорогі читачі, слушні поради.

Я поїхала свого часу працювати в Італію, щоб допомагати дочці й мамі, але так сталося. що вийшла тут, в містечку недалеко від Риму, заміж. У шлюбі я щаслива. Чоловік мені дуже добрий друг, хороший батько, гарно заробляє. Живемо в будинку Марко з його мамою, дуже привітною й тихою жінкою.

У мене є дочка Ірина від першого шлюбу, їй 30 років, і син 8 років, якого я народила від Марка. Я оптимістична, проблеми вирішую спокійно та зібрано. Некваплива, але ніколи не запізнююся, люблю життя, не можу жити в конфлікті.

Але зараз я в розпачі. Моя дочка мене просто вимотує. Розкажу спочатку: Ірина – бажана дитина, я завжди говорила, що я щаслива мати. Вона зі мною ділилася всім, ми були дуже близькі. Дочка закінчила університет  вже при надії, вийшла заміж, народила. Я завжди була з нею.

Але потім. коли я побачила, що мій зять утримувати родину не може і їхній шлюб розвалюється, я поїхала в Італію, аби допомогти фінансово і Іринці, і моїй мамі, у якої дуже маленька пенсія. Н а той час з першим чоловіком я давно розлучилася і він не брав участі в житті дочки.

І ось коли сталося вторгнення в Україну, я забрала маму і дочку вже з двома дітьми й двома невдалими шлюбами за плечима до себе. Поселила їх окремо, оплачую для дочки й мами орендовану двокімнатну квартиру.

Дочка весь час вимагає до себе уваги, каже, що хоче влаштувати тут, в Італії, своє особисте життя, але моя  мама й діти їй в цьому заважають, вимагає няню і розселити їх з мамою в дві однокімнатні квартири. При цьому моя Ірина ніколи не працювала і не знає, що це таке. Я ж працюю адміністратором в нашому місцевому готелі.

Дочка зараз на роботу через малих дітей влаштуватися не може, але вона й не хоче, от в чому біда. І знаєте, чого я боюся? Що особисте життя вона так і не влаштує, але народить тут третього малюка від когось, на мою шию! Чоловік мій вже втомився від моєї рідні. Марко нічого не каже, але це видно.

Хочу сказати, що хоч я постійно допомагаю дочці фінансово, Ірина протягом усього життя дорікає мені за те, що я не ставлюся до неї, як до дочки. Каже, що їй мало моєї любові та уваги. Не переносить, коли їй перечать, не ставиться хоча би з теплом до Даніеля.

Зараз я живу у постійному фізичному і емоційному напруженні. дуже втомилася. Мама теж постійно щось вимагає, подруг вона собі тут не знайшла, до то ж ревнує, що мама Даніеля живе з нами, а вона – окремо. З Іриною під одним дахом вони не миряться, хоча насправді моя дочка вдалася характером саме в мою маму.

Чоловіка прошу з розумінням і терпінням ставитися до цих обставин, він дуже мене підтримує, але проблем менше не стає. Ми обоє працюємо, і це рятує. Але у нас іпотека на будиночок, який ми придбали біля моря. Раніше ми справлялися, але зараз через мої витрати на рідних стало важко.

Аліменти на дітей Ірина отримує дуже маленькі від колишніх чоловіків, тобто утримую маму, дочку й її дітей я. Для неї все це так просто. А як далі бути мені? Адже вічно так тривати не може, якось ця ситуація має трансформуватися. Але як?

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page