fbpx

Мені 19 років. Я приїхала до столиці із маленького міста вчитися. Скоро закінчую перший курс. На одному зі свят, до мене підійшов чоловік років 27 з метою познайомитись. Я знала його, розказували подружки про нього. Одружений, дитині близько 6 місяців. Але я не очікувала, що у нас щось зав’яжеться, і ми обмінялися номерами. Він часто дзвонив мені, і ми довго розмовляли по телефону

Мені 19 років. Я приїхала до столиці із маленького міста вчитися. Скоро закінчую перший курс. Я дуже замкнута та скромна дівчина.

Приїхала на свята до себе в місто та пішла з подругами до бару.

Там до мене підійшов чоловік років 27 з метою познайомитись. Я знала його, розказували подружки про нього. Одружений, дитині близько 6 місяців.

Я не очікувала, що у нас щось зав’яжеться, і ми обмінялися номерами. Він часто дзвонив мені, і ми довго розмовляли по телефону.

Говорив мені такі слова, які я ніколи не чула на свою адресу. Мені було дуже добре, коли я була поруч із ним. Почувалася потрібною.

Вперше за 19 років, і я закохалася. «На чужому горі щастя не збудуєш» і я це чудово розумію.

Кілька років тому я не могла й уявити, що подібне станеться зі мною. Коли ми спілкувалися останній раз по телефону він назвав наше спілкування одним словом, яке перевернуло весь мій внутрішній світ. Це слово – «відносини».

Мені подобається його дружина, вона дуже шанована особистість у нашому місті, і я бажаю їй тільки найкращого. Але ця моя закоханість…

Я не можу просто так його проґавити. Так сильно звикла до нього, що боюся його втратити і залишитись нещасним одинаком мені не хотілося б.

Подруги радять мені продовжувати ці стосунки. Інші кажуть, що ці стосунки ні до чого хорошого не приведуть і їх варто негайно перервати, але я не можу… У мене не вистачить цього зробити!

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page