Мені 23 роки, і батьки вказали мені на двері – мовляв, доросла, йди, живи окремо, заробляй сама собі на життя, їжу, розваги, як хочеш, а ми будемо жити нарешті для себе. Всіх моїх друзів такого віку батьки ще підтримують і утримують! Дуже гірко.
Як тільки мені виповнилося 18 років, мої батьки гнали мене заміж, говорячи, що роки йдуть, тому швидше виходь. Зустріла я хлопця, ми одружилися, коли мені було 22 роки, а йому – 25. Я переїхала до нього. Жили окремо рік. Все добре було, але потім він сказав, що усвідомив, що не готовий до сімейного життя, а тут я, а він хоче жити сам, не несучи відповідальності ні за кого і перед ким… Він навіть звільнився з роботи, сказав, що накопичених грошей йому вистачить пожити якийсь час для себе, поїздити по світу. Сказав, що мене любить, але ще не хоче сім’ю та дітей.
Я спокійно зібрала речі і пішла жити назад до батьків. І ось тут почалося. Батьки говрять, що я дурна, ображають, говорять, що треба, мовляв, дивитися, за кого заміж йдеш.
До слова, коли я виходила заміж, батьки раділи і говорили, що це добре, зять їм дуже подобався. Чи то так мене сплавити хотіли…
Кожен день вдома нестерпний, вони постійно прямим текстом питають: «Коли ти вже з’їдеш від нас?».
Я мовчу, бо я дуже тиха і спокійна людина, і мені нікуди з’їжджати. Моєї зарплати навіть на кімнату не вистачить в нашому місті. Я шукаю додаткову роботу, але поки що безрезультатно. Квартиру батьки вже переписали на старшу сестру, тому що вона додала на цю квартиру грошей. У сестри є чоловік і дитина. У них окрема квартира плюс ще дві квартири, які вони здають. Вони дуже добре живуть. І батьківська квартира теж її! Хіба цесправедливо?
Сестра щодня телефонує батькам і каже, що їй не подобається, що я живу в цій квартирі і нехай я з’їду. Тому що вона в свої 23 роки заробляла хороші гроші, а я живу в сім’ї, заробляю копійки і живу в квартирі, яка взагалі-то на неї записана! Син у неї маленький, але ця квартира повинна дістатися йому в 18 років. Але я не претендую на неї, я ж тимчасово тут живу і говрю їм про це.
Я ще не оговталася після розлучення, я ж любила чоловіка, а підтримати мене ніхто з рідних не хоче, лише подруги, дякувати їм. А рідні лише тиснуть на мене.
Вдома я все прибираю, готую, гроші батькам віддаю на продукти, але мене все одно женуть звідси. Хоча тут я прописана, але власник сестра. Вона любить мене і каже, що бажає щастя мені, тому виганяє, щоб я більше заробляла, ставала на свої ноги. Але куди мені з’їжджати зараз?
Батьки відкрито говорять, що я їм не потрібна. Тато взагалі свого часу не хотів другу дитину і ображався на маму, що залишила мене, говорив, маму, що самим їсти нічого. І це тоді, як мої батьки дуже забезпечені люди. Мама у мене юрист, а тато льотчик. Ви уявляєте, скільки вони заробляють? А як живе моя сестра, яка не працює, а чоловік у неї бізнесмен? Я не претендую на їхні гроші! Я сама заробляю, але поки що не багато.
Чому мені в 23 роки не можна жити з батьками? Куди мені піти? Всіх моїх друзів такого віку батьки ще підтримують і утримують! Дуже гірко.
Автор: Ніка
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
