fbpx
життєві історії
Мені 25 років, маю квартиру в Бучі, але ще не можу повернутися, живу в родичів в Польщі.  Але моє хобі дуже не подобається моїм рідним. Ні, я не розводжу ігуан і не збираю консервні банки, не витрачаю всі вільні гроші на дорогі марні дрібнички і нікого не намагаюся звернути у свою віру. Але мене все одно намагаються перевиховати

Мені 25 років, маю квартиру в Бучі, у якій мешкаю з батьками, але ще не можу повернутися, живу в родичів в Польщі.  Але моє хобі дуже не подобається моїм рідним.

Ні, я не розводжу ігуан і не збираю консервні банки, не витрачаю всі вільні гроші на дорогі марні дрібнички і нікого не намагаюся звернути у свою віру. Але мене все одно намагаються перевиховати.

А всього навсього я люблю вишивати хрестиком. Та коли в незнайомій компанії хтось про це дізнається, починається набір стандартних плоских жартів на цю тему. Не знаю чому всі у моєму оточенні вважають, що роботи в офісах є похвальним суспільно корисним заняттям, а мої тканини для пэчворка викликають у них незрозумілу реакцію та бажання самоствердитись за мій рахунок.

Мовляв, я потенційна синя панчоха і тільки старі бабусі займаються цим, якщо онуки їм планшет не купили або полінувалися скайп налаштувати.

Ви навіть не уявляєте, як мене стомлюють ці люди. Напевно, була б я хлопцем – обов’язково б розібралася з особливо «талановитими» жартівниками. А так доводиться просто безглуздо посміхатися й жартувати такими ж плоскими жартами у відповідь. Дехто, до речі, ображаються.

Але й удома було, якщо чесно, не легше. Якщо реакцію людей, які мало знають мене, я ще можу зрозуміти, то позиції батьків я знайти виправдання не можу. Варто тільки присісти ввечері до улюбленого затишного крісла, включити торшер і взяти в руки новий набір вишивки, як одразу мені доручають сотню завдань – «ти ж нічим не зайнята!»

Ще як зайнята! Я відпочиваю я після важкого тижня, посуд, до речі, вимитий і за хлібом я теж не забула сходити. Чомусь молодша сестра, що безцільно втупилася в Фейсбук і робить вигляд, що вона пише реферат (ага, щовечора пише, як же), вважається, що зайнята корисною справою, а ось мене можна і треба смикати з приводу і без.

Ні, не зіпсую зір, оскільки під час вишивання головне правильно розташувати джерело світла і, я знаю, як це – правильно. Моє захоплення не заважає мені спілкуватися з друзями, бо них є свої справи і у нас не прийнято щовечора ходити по дискотеках.

Не витрачаю купу грошей на свої набори для вишивки, бо давно знайшла недорогий інтернет-магазин, в якому мінімальна націнка, а консультанти ввічливі і розуміють мене з півслова. Власних грошей на моє хобі цілком вистачає, я не прагну купити все підряд у промислових масштабах.

Просто дайте мені можливість іноді побути наодинці із собою та заспокоїтися! Вишивання мене заспокоює, а ось ви, дорогі друзі та родичі, іноді дуже виводите з рівноваги.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.