Мені 26 років і я недавно була в гостях у друзів батьків, і затесалася там одна їхня знайома зі своїм синочком дорослим. Побачила, як я допомагаю на кухні, дивилася-дивилася, і видає:
– Ой, Оленко, як ти картоплю крупно ріжеш! І лаку на нігтях немає! Ти знаєш, поки не навчишся дрібно різати і нігті фарбувати, ти з моїм Ростиком не знайомся, йому господарська та доглянута потрібна.
У мене очі на лоба стрибнули просто! Я кажу:
– А чим ваш хлопчик такий гарний?
Відповідає мені ця дамочка:
– Ростислав у мене добрий і заробляє аж 30 тисяч гривень, і любить дітей.
– Мій чоловік, – говорю, – теж добрий і діти в планах, а заробляє, як я – 40, ми програмісти. Ну і свекруха у мене – золото, в наше життя не втручається, і я всім їх обох влаштовую.
У підсумку я в цієї паняночки стала легковажна й невірна, раз обручку зняла, поки готую, і добре, що на якогось бідосю нещасного таке ярмо обвалилося, а взагалі він скоро мене покине через ненафарбовані нігті, і тоді щоб я на Ростика навіть не поглядала!
Дуже шкода хлопчика, не буде йому з такою ненькою ніколи нормального життя і чоловічого щастя.
Цікаво, чи тут серед читачок теж є такі матуся для своїх дорослих синочків?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.