Що зараз зі мною відбувається, я не розумію…
Я закохалася в хлопця, але є велике АЛЕ: мені 27, а йому 17, і як це сталося – я не розумію.
Ми разом вже 1.5 року, мені з ним добре, він ставиться до мене, як до королеви: дарує подарунки, влаштовує романтичні вечори, свічки, вино, пелюстки троянд… Одним словом, це те, про що мріє кожна дівчина.
Але його сім’я ненавидить мене, я для них чужа. До того ж, у мене в родині не той дохід і живу я не так…
І він почав дослухатися до близьких, говорить всім що не любить мене, друзям своїм каже, що я йому не потрібна, а мені в очі – люблю, ти у мене одна…
І що мені робити?.. Я ж вже не можу без нього, дихаю ним, прокидаюся – відразу дзвоню йому.
Я розумію, що це нерозумно, що йому треба погуляти, а мені заміж пора і дітей, але він сам каже: скоро піду працювати, ми поїдемо в інше місто і будемо разом жити.
Я, звичайно, вуха розвішую, але мізками розумію, що не вийде нічого хорошого. Ось і мучуся вже півтора року, але все одно сподіваюся на краще.
Не буду брехати, відвідували мене думки і про приворот, але зупинилася, нехай буде так, як завгодно БОГУ. Не просто ж Він звів таких людей, де жінка старша і з бідної сім’ї. А, може, що і вийде, і будуть дітки. Він каже, що хоче хлопчика Івана і дівчинку Варвару, та й я впевнена, що все у нас буде добре.
Я ВІРЮ, що Бог просто так не зводить людей…
Автор – Ольга К.
Фото – з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Чоловік вклав 300 тисяч гривень у квартиру, яку свекор купив на своє ім’я. Я жила сама в обласному центрі, коли зібралася виходити за Ореста заміж. Тому майбутня зовиця допомагала мені приміряти весільну сукню. Дізнавшись, скільки воно коштує, вона, звісно, передала це своїй мамі. І ось у день, коли ми дізналися про стать майбутньої дитини, свекор змусив її зателефонувати мені. Свекруха витягла мед і сказала: “Ось беріть, і 500 гривень віддавайте відразу”. Я мед не переношу, і я просто його не люблю
- Людмила Іванівна після нашого з Михайлом весілля вела свій контроль виключно через сина. Мене вона сильно не чіпала. Особливо це було помітно, коли на світ з’явився наш синок Тимур. Але після того, що витворила свекруха, я боюся любої тіні, коли гуляю коляскою в парку чи на вулицях. Я була в подиві. Старша жінка, і щоб на таке піти!
- Цього місяця Світлана повідомила мені, що розлучається. Я хотіла їй допомогти. Я запросила дочку на обід, сподіваючись, що вона зможе довіритися мені й відчує полегшення. Я хотіла її втішити. Але вона, здається, зовсім не чекала від мене допомоги. – Зі мною все добре. Я не розумію, чому ти продовжуєш так зі мною поводитися, – сказала вона мені ображено
- Я була при надії, а грошей на оренду не було, тому ми й переїхали жити до свекрухи. В той час, як лікарі просили берегтися, Ірина Степанівна повторювала, що цікавий стан не недуга. А коли дізналася, що в день “Х” чоловік буде поруч зі мною, взагалі з котушок злетіла. – Хто таке чоловіку показує? Це ж зовсім без розуму треба бути!
- Діти росли, батьки чоловіка їх нормально виховували. Але з якого дива нам взагалі там жити? Вона давно вже в оренді і з неї нам щомісяця капає непогана сума, яку не соромно витратити на якісь свої цілі. А будинок, це будинок. Його ми будували для себе. Він чудово підійшов би навіть для нас п’ятьох і навіть зять би не почував себе там утисненим. Свати як води до рота набрали. Ми купили м’яса для шашликів, закусок, гарно облаштували двір