Мені 28 років. Вже рік зустрічаюся з чудовим хлопцем, Максимом, йому 32 роки. Все було добре, закохалася по вуха. Проводили разом дні і ночі, дивилися фільми, ходили в кафе, гуляли, влаштовували пікніки. Ми мислимо однаково, за темпераментом схожі.
До мене у Максима було кілька серйозних відносин, але у щось більше вони так і не вилилися. І я зрозуміла чому. Максима виховувала тільки мама, мабуть, для себе і виховала. Живе моя майбутня свекруха поки що в іншому місті, але збирається переїжджати скоро до сина. Не знаючи мене, влаштовувала сцени через його зустрічі зі мною, говорила, що я погана.
До цього майже всі його стосунки закінчувалися маминими ультиматумами: “чи я, чи вона”. І він вибирав маму. Я спочатку не розуміла причин, думала, що просто ревнощі і намагалася все зробити для нього, як приїжджала в гості: прибиралася, завжди смачно готувала, намагалася розділити його інтереси, запитувала, як мама, як вона почувається.
А Леся Степанівна, намагалася маніпулювати Максимом, весь час їй погано чи щось треба допомогти терміново. Навіть якось сказала: розлучайся з нею, бо не приїду, а мені погано, ти будеш винний у тому, що мені погано і я вчасно не обстежусь. Він не покинув мне, вона все одно приїхала, лягла в клініку, і їй сказали, що вона здорова!
ми разом планувала святкувати мій день народження в кінці листопада, але недавно знову до Максима приїхала мама в гості, і за тиждень я не отримала жодного повідомлення від коханого. Потім написав: “Вибач, у мене мама на місяць приїхала, а ти поїдь кудись на свій день народження”.
І це ще за умови, що я сама запитала, чи все в силі. першим він не писав. А Леся Степанівна ще до цього сказала: ноги моєї в їхній квартирі не буде (це до того, що разом жити ми не будемо).
Все зводилося до того, що я нікчемна й нічого не вмію. Хоча я все по господарству вмію робити, добре готую. До того ж у мене червоний диплом, недавно в аспірантуру покликали.
Не витримала я того, що постійно погана, написала: “Скільки можна маму у всьому слухати? тобі 32, навчися приймати свої рішення, не будь маминим синком!”
Відповів: “Ми не пара, не підходимо один одному, розлучаємося, все до цього і йшло.”
Потім я написала йому, що мама взяла його життя під контроль. Він лише відповів, що ми не пара. Мені дуже прикро й сумно, я швидко до людей прив’язуюсь. З Максимом мені добре, ми будували плани на майбутнє. Чи це я сама будувала й мріяла?
Порадьте ,що зробити в цій ситуації? Як відгородити Максима від впливу його матері?
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.