fbpx
життєві історії
Мені 28 років. Зовсім недавно я вийшла заміж і чекаю дитинку, моєму чоловіку Стасу 32 роки. Живемо рік в однокімнатній квартирі його батька в одному місті зі свекрами. Коли термін був 2 місяці і ми сказали про поповнення його батькам, радості на їхніх обличчях я теж не побачила. Через три дні я зателефонувала сама, виявляється, мати його сльози ллє, він разом із нею сльози ллє. Ох, яка я така-сяка

Мені 28 років. Зовсім недавно я вийшла заміж і чекаю дитинку, моєму чоловіку Стасу 32 роки. Живемо рік в однокімнатній квартирі його батька в одному місті зі свекрами.

Я бачу, що Стасу зручно зі мною, вдома завжди порядок, все випрано, поїсти наготовлено. Кілька місяців тому чоловік вирішив, що нам потрібна дитина. І у нас все вийшло! З першого разу. Цій новині він начебто був радий, але особливого рвення з його боку я не помітила.

Коли термін був 2 місяці і ми сказали про поповнення його батькам, радості на їхніх обличчях я теж не побачила.

Весілля у нас не було, просто пішли і росписалися. А потім Стас з’їздив до матері і тут все почалося. Свекруха подзвонила мені і насамперед запитала, а чи хочу я цю дитину? Потім почала мене вчити як мені поводитися з її сином.

Дзвонила мені мама чоловіка й потім мало не щодня, продовжувала свою пісню про синочка, що я не так поводжуся з ним, не так турбуюся й доглядаю. Зрештою я не витримала і сказала їй, щоб не втручалася у наші стосунки.

У результаті Стас поїхав того ж вечора поговорити з матір’ю і більше не повернувся і не дзвонив. Через три дні я зателефонувала сама, виявляється, мати його сльози ллє, він разом із нею сльози ллє. Ох, яка я така-сяка!

Через тиждень він прийшов на розмову, сказав, що помириться зі мною тільки якщо я подзвоню матері і проситиму у неї прощення. Гаразд, подзвонила. І тут ми знову посперечалися. Скільки недоброго в мій бік було озвучено! Свекор сказав, що я заберу у них все. Згадувати ту балаканину не хочеться.

Вони сказали, щоб він збирав залишки речей і уникав мене. І він пішов, але мене залишив у тій квартирі.
Пройшло з того часу 7 тижнів. Батьки його на дачі, він у тій квартирі, я в цій квартирі. Намагалися помиритися з ним, але знову, тому що я не мирюся з його батьками, Стас не бачить нашого майбутнього життя. Він не цікавиться моїм здоров’ям і здоров’ям нашого малюка, він байдужий, думає тільки про себе.

Про мене ніхто не думає і не переживає.

Стас запропонував вихід зі ситуації: він винаймає і оплачує мені квартиру, а у цій квартирі я не маю права жити. Я намагалася його переконати, помиритися, але нічого не вийшло.

Втім, я сама вже заплуталася. У мене не вистачить фінансів виховувати самій дитину. Але тільки через це миритися з його батьками і догоджати не хочу.

Хто був у подібній ситуації, підкажіть, як ви знайшли вихід? Дуже сподіваюся на ваші добрі поради.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page