fbpx

Мені 29 років, чоловікові 30, одружені давно. Спочатку позиція чоловіка була така: квартира, потім дитина, мовляв, не будемо ж ми з дитиною тинятися по знімних квартирах. Це було логічно, я цю ідею підтримала. І ось купили квартиру, зробили ремонт. Я знову підняла питання про дітей…

Мені 29 років, чоловікові 30, одружені давно.

Спочатку позиція чоловіка була така: квартира, потім дитина, мовляв, не будемо ж ми з дитиною тинятися по знімних квартирах. Це було логічно, я цю ідею підтримала.

І ось купили квартиру, зробили ремонт. Я знову підняла питання про дітей, на що чоловік сказав, що поки у нас є можливість заробляти, потрібно працювати і збирати гроші. І що він працювати сам не хоче, а потрібно ще будинок і нову машину.

З приводу дітей його позиція – встигнемо, а якщо не встигнемо, то нічого страшного.

А я дуже хочу дитину, навіть намагалася обманом від нього завагітніти, не виходило.

Кожен раз заводжу тему про дітей, намагаюся не нав’язливо, без скандалів і ультиматумів донести до нього цю думку, і він начебто погоджується але знову ж “потім”, а спочатку – новий ремонт, потім потрібно почекати коли ще щось закінчиться або щось зробимо, купимо і так далі…

Порадьте, як бути? Іноді такий розпач мене долає, що єдиний вихід із ситуації бачу – розлучення.

Катерина, Київ.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, evaevg.livejournal.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page