Мені 29 років. Два роки ми з Романом зустрічаємося, на осінь скромне весілля запланували. Живемо поки що кожен у своїх батьків.
Мої батьки одружені багато-багато років. Але в обох це другий шлюб. Я і мій молодший брат – спільні діти матері і батька. А ще у тата є старший син від першого шлюбу і ми ніколи не спілкувалися. Так від початку вирішила мама.
Перша дружина батька стала пересуватися у візорчку через кілька тижнів після їхнього розлучення і чомусь зажадала збільшити аліменти на утримання їхнього з татом спільного сина, та ще постійно наполягала на тому, що він повинен ще грошей надіслати. Тож маму я частково розумію.
І ось недавно у мами не стало самотньої тітки. Дітей у неї не було, тож житло у вигляді однокімнатної квартири в столиці відійшло мамі 9 місяців тому. Моєї бабусі по маминій лінії давно немає на світі, власне, живемо ми в її квартирі. А бабуся по батькові відлетіла на небо всього через місяць після маминої тітки. І після неї теж залишилася однокімнатна квартира. Її успадкував батько.
Він сказав: «Тепер потрібно продати обидві ці квартири і дати дітям на початковий внесок».
Мама здивувалася такому його рішенню, адже вони залишаються в нашій квартирі, а успадковані відповідно будуть нам з братом.
Але тато, зам’явшись, сказав, що він хоче і своєму старшому синові хоч щось залишити. Тут мама і закотила театралізоване дійство! Дісталося всім, і навіть матері батька. Вона сказала, що нічого не бажає знати про того сина і у нього є мати і бабуся по материнській лінії, ось хай і залишають йому спадок. Тим більше, що йому вже більше тридцяти, сам вже може заробити на житло. І так йому мало не півзарплати віддавали до 18 років.
Я також не підтримувала батька, але знаючи круту вдачу матері, не хотіла втручатися, підливати масла у вогонь. Та й квартиру окрему хотілося, а не іпотеку. Адже, як я вже говорила, збираюся заміж.
У підсумку я погодилася, щоб мама потай від батька оформила квартиру її тітки на мене. Вона сказала, що батькові нічого не залишиться, якщо те ж саме зробити, оформивши його квартиру на мого молодшого брата. А його син – це чужа нам всім людина. Батько бачив його ще дитиною.
Але вийшло зовсім по-іншому. Коли батько дізнався, дуже образився. Сказав, що тепер свою однокімнатну квартиру повністю віддає старшому синові. А я, як порядна людина, повинна продати подаровану мені, і поділитися з меншим братом грошима. Ще й брат образився, що йому нічого не сказали. Став на бік батька і переїхав зі своєю дівчиною на знімну квартиру.
Я не хочу, щоб через спадщину ми перестали спілкуватися з братом, тим більше, батьки вже мало не розлучаються. Батько сказав, що рішення свого не змінить, а винні в цьому ми з мамою. Мати поставила йому ультиматум, інакше розлучення. Шкодую, що не переконала маму на самому початку.
Підкажіть, як виправити таку ситуацію? Або вже пізно?
Автор: Олена
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
