Я ніколи прагнула піднятися вище кар’єрними сходами. У моїй системі координат на першому місці завжди була сім’я.
Мені 29 років і я при надією третьою четвертою дитиною. Мама й свекруха відмовилися приходити в гості й допомагати. Та мені байдуже.
Я прихильниця старомодних традицій,які стосуються сім’ї та побуту. Тому я пішла з офісу та цілком і повністю присвятила себе чоловікові та дітям.
Просто я саме з тих жінок, які сидять удома, виховують дітей, готують їсти, прибирають та чекають на чоловіків з роботи. Я приміряла на себе роль берегині родинного затишку і вогнища, і більше не збираюся міняти свій статус у суспільстві. я дійшла цього всупереч тому, що було в її дитинстві.
Моєї мами поруч не було практично ніколи, оскільки вона пропадала на роботі днями безперервно. Я не хочу повторювати помилок своїх батьків, тож у моїй сім’ї на роботу ходить лише чоловік.
Я вважаю, що поєднувати роботу та сім’ю без жертвування одним із двох просто неможливо. Думаю, скоро й інші жінки почнуть повертатися до колишніх традицій. Я також думаю, що мій чоловік не повинен займатися домашніми справами. Його головне завдання – заробляти гроші та забезпечувати сім’ю. Тому в побутову рутину мій чоловік не втручається.
А ось я в побуті почуваюся як риба у воді. Щодня я прокидаюся о 5:30, щоб привести себе до ладу, доки не прокинулися діти та чоловік. Потім, коли рідні прокинуться, я готую сніданок для всієї родини.
Далі я наводжу порядки на кухні та граюся з синами. Разом з ними я можу сходити на прогулянку до парку або відвідати чоловіка, який працює у своєму кафе.
Поки у дітей обідній сон, я займаюся пранням та думаю, що приготувати на вечерю. Потім буджу дітей, займаюся з ними, потім готую вечерю. А вже о 7 годині вечора укладаю дітей спати. Так я маю час для ще одного прибирання. Для мене дуже важлива чистота в будинку.
У вас може скластися враження, що на себе в мене часу не лишається. По суті так воно і є.Я не роблю нічого для себе, крім гігієнічних процедур. Але мене все влаштовує.
У соцмережах мені часто доводиться стикатися з осудом. Люди пишуть, що те, чим я займаюся, не є нормальною роботою. Багато хто зі знайомих і рідних говорять, що такий спосіб життя далекий від сучасності. Проте я на все це не звертаю уваги.
У моїй сім’ї все влаштовано гармонійно. Враховуються бажання кожного. А свою роботу я вважаю безцінною і найкращою. Про те, щоб найняти для дітей няню, й мови не може бути.
Більше того, ми не плануємо віддавати своїх синів до школи. Домашню освіту ми з чоловіком вважаємо ідеальним варіантом. Так я збираюся захистити своїх дітей від негативного впливу навколишнього світу.
Я гадаю, що без моєї опіки з дітьми щось станеться. Наприклад, у мене вже був неприємний досвід, коли після походу в гості один із синів говорив погані слова. Він назвав свого брата неприємним словом! Для мене це не припустимо, адже ми у присутності дітей таких слів не вживаємо ніколи.
Ну а те, що мама й свекруха відмовилися мені допомагати, коли дізналися про четверту дитинку, мене не лякає. Ми з усім справимося власною родиною. Всім добра і щастя.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.