Мені 35 років, дружині 38. Обоє працюємо, є донечка, їй 9 років. Ми прожили у щасливому шлюбі 11 років. Я так думав. Жили у її батьків досить довго. Три роки тому придбали квартиру в новобудові. Половину грошей дали її батьки, а половина були наші накопичення. Взяли кредит на мене. Я почав помічати, що дружина почала остигати до мене. То голова болить, то втомилася. Спати стали окремо, говорила, що не висипається. Готувала знехотя. В телефоні дома сиділа постійно. Наче повітря перекрили…
Вісім років все всіх влаштовувало. Хоча і були розбіжності з дружиною, навіть сварки, але ми мирилися і жили далі.
Обоє працюємо, є донечка, їй 9 років. Три роки тому придбали квартиру в новобудові. Половину грошей дали її батьки, а половина були наші накопичення. Взяли кредит на мене.
Ремонт робили довго, бо потрібно було багато грошей Я працював на двох роботах, щоб швидше все зробити.
І ось нарешті півроку тому ми переїхали в нову квартиру.
Я почав помічати, що дружина якось почала остигати до мене. То голова болить, то втомилася. Спати почали окремо, говорила, що не висипається. Готувала знехотя.
Я почав висловлювати їй своє невдоволення. Звинувачую себе зараз за це. З роботи забирав її напідпитку.
Нічого такого, але це насторожувало. В телефоні дома сиділа постійно.
Недавно вона нічого мені не сказавши, вона пішла і подала на розлучення. Наче повітря перекрили. Я запитав її чому вона так вчинила, нічого не сказала, не поговорила зі мною. Відповідь отрима таку: «ти не маленький, треба було вести себе добре».
Вона згадує всякі дрібні сварки, які були за 11 років. Каже тепе, як треба було тоді поводитися. Сам винен, що так вийшло.
Коли робили ремонт, все було добре. Її все влаштовувало. Ось закінчили ремонт – і їй все набридло відразу. Збіг?.. Не думаю. Ремонт я весь робив сам. Всі гроші, що заробив, витратив на благо сім’ї.
Після подачі на розлучення вона, як я дізнався від спільних знайомих, відразу почала спілкуватися з іншим.
Ходить ночувати до нього! Я дуже люблю дружину, свою донечку. Дуже хочу зберегти сім’ю. Готовий їй все пробачити, аби сім’я збереглася, і дитина виросла в нормальній повноцінній сім’ї. Я сам виріс без батька. Я знаю, що це таке, і не юажаю своїй дитині такого.
Але дружина категорично не хоче зберігати сім’ю, чути не хоче взагалі про це. Постійно в телефоні. Каже: «Я тебе не люблю, ти мені байдужий».
Так виходить, що йти мені нікуди! І це найприкріше. Батьків у мене немає, родичів теж. Квартира на дружині. Їй все одно, скільки моїх сил і коштів пішло на все це. Залишився без нічого. Як бути, не знаю, чому життя так зі мною обійшлся? За що та навіщо?..
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
