Мені 36 років, я косметолог. У нас це сімейне. Я народила Оленку, коли мені було 18, отже різниця у нас з нею невелика, ми завжди були подругами, ніяких таємниць між нами не було. Але ось стосунки з чоловіками ми з дочкою ніколи не обговорювали. А варто було б… Олена ніколи до мене з цим не підходила, а я вирішила, що в часи інтернету вона вже все знає.
У дев’ятому класі Оленка зізналася, що вона при надії від свого друга, з яким вони разом в художню школу ходили. І приховувала вона це від мене довго. Оленка уперлася: буду народжувати! Ну, а я не змогла наполягти на іншому рішенню – я сама винна, раніше треба було думати.
Поки дочка чекала дитинку, я зрозуміла, наскільки часи змінилися – майже 20 років тому на мене, повнолітню, цокали і головами кивали: «Куди тобі, яка дитина, ти подивися на себе – ні освіти, ні житла, хлопця твого в армію забрали, у батьків на шиї сидітимеш?».
А зараз 15-річна дівчина з животиком нікого не дивує, наче це в порядку речей. Напевно, це не погано, але я все-таки за те, щоб у школі дітям про це все більше розповідали…
Наша історія – позитивна. Оленка народила донечку, назвали Вірочкою. Той хлопець з художньої школи намагався гратися в батька, але здався, правда, батьки його допомагають з онучкою і сидять з нею, і грошей підкидають.
Оленка минулого вступила до університету, все у неї добре, ні про що не шкодує. Значить, і я не повинна, разом ми все зможемо, а її справжнє кохання ще попереду. Я дуже рада, що ми з моїм нинішнім чоловіком підтримали мою дочку і Оленка стала хооршою мамою.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
