Мені 41 рік, я педагог за освітою, закінчила педагогічний університет. Навчалася і паралельно працювала в дитячому садку, хоча завжди мріяла бути вчителем молодших класів.
Коли вчилася ще в коледжі перед університетом, влітку підробляла то в дитячому санаторії, то в дитячому таборі, тож досвід роботи з дітьми у мене був не маленький, всюди я отримувала тільки подяки, а головне – я просто люблю дітей. Але працюючи в садочку, завжди дивувалася, що батьки впевнені: раз дитина відвідує дитсадок, і вони за це платять, то виховувати її повинен вихователь, а вони вдома після роботи мають відпочивати. Це зовсім не так! І таке бачення батьків мене обурює. Поясню, чому.
Дитячий садок у нас не цілодобовий, працює до 7 години вечора, і до цього часу дітей вже мають забрати батьки, але майже завжди залишається чиясь дитина, а то і кілька малюків, і вихователь повинен сидіти і чекати.
Дивують роз’яснення батьків і причини їх запізнення: «Забігла в супермаркет скупитися, а то з дитиною в черзі стояти незручно» або «затрималася в перукарні, а то завтра йдемо в гості, ви вже вибачте, що довелося чекати».
Значить, мені не потрібно ні в магазин, ні додому вчасно! Я ж не кидаю дітей і не тікаю в робочий час вирішувати свої справи. Якщо вам потрібно десь затриматися, просіть, щоб хтось із родичів або знайомих забрав вашу дитину вчасно або наймайте няню!
Одного разу прийшла бабуся за онуком і почала висувати претензії, чому це ми не навчили дитину одягатися самостійно і вона тепер змушена його сама одягати, а у неї високий тиск. Я ледве стрималася, щоб їй не нагрубити, але ввічливо сказала, що цього повинні вчити вдома батьки, а у нас в групі 30-35 дітей, і ми все не можемо встигнути, та й до того ж, до кожної дитини потрібен підхід.
Бабуся так голосно стала на мене кричати, що прийшла завідуюча, яка на вимоги бабусі покарати мене, несподівано сказала: «Як я можу її покарати, хіба що звільнити».
Я не розраховувала на її підтримку в присутності бабусі хлопчика, але й не очікувала такого повороту.
Наступного дня я написала заяву про звільнення, понесла на підпис завідуючій, вона здивувалася і сказала, що звільняти мене не збиралася, а просто сказала так, щоб розрядити обстановку і втихомирити бабцю. Але я не хочу працювати в таких умовах і зустрічатися тепер з батьками, які будуть думати, що я поганий вихователь, раз навіть завідуюча це сказала, і хотіла мене звільнити.
Може, це й на краще, адже я знайшла місце вчителя в школі і нарешті здійснила свою мрію.
Автор: Галина
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
