Мені 43 роки, я зустрічаюся з чоловіком вже трохи більше року, а йому всього 40 років. І ось він збирається зробити мені пропозицію. Але ж біле плаття і фата в 43 роки – це смішно. Дітей нам разом не народжувати. Приводити його на свою територію (а я працюю з дому, плюс у мене набагато краща квартира, ніж у нього), теж якось не хочеться…
Мені 43 роки, я зустрічаюся з чоловіком вже трохи більше року, а йому всього 40 років. Останнім часом він в жартівливій манері натякав, що можна було б нам одружитися і жити разом. Тобто прямої пропозиції не було. Я навіть не заперечую, що мені могло здатися, і ніяких таких намірів у нього немає. Але я задумалася, мені потрібно вирішити це питання для себе особисто заздалегідь, на випадок, якщо пропозицію він все таки зробить.
Так склалося, що раніше у шлюбі я не була. Але я не страждаю з цього приводу, мене все влаштовує, в цілому я задоволена своїм життям. Залицяльники були, але якось не склалося. З дітьми теж все однозначно, їх немає, і вже не буде. Ця тема складніша, але тут теж все ясно. У мого партнера був недовгий шлюб, знаю, що його доньці 16, він платить аліменти. Теж довгий час живе сам.
Ми зараз з ним «зустрічаємося» в форматі 2-3 рази в тиждень. Сходимо в кіно, повечеряємо, потім він залишається у мене. Вихідні найчастіше проводимо разом, можемо на риболовлю разом з’їздити, хобі у нас таке. Я у нього ніколи не залишаюся, і взагалі бувала в його квартирі всього пару раз.
Тут ще ось що треба пояснити. Я працюю віддалено з дому (я програміст), живу в просторій новій квартирі, з хорошим ремонтом. Мій друг живе в однокімнатній, в хрущовці, яка начебто залишилася йому у спадок від родича. Це я до того, що я не піду жити до нього, якщо раптом ми вирішимо жити разом. Це б сильно погіршило мої умови життя. Напевно, хтось скаже, що я меркантильна. Але зрозумійте, мені вже не 18, у нас склалися хороші відносини, ми навіть, напевно, споріднені душі, але «метеликів в животі» і «зносу даху» від любові тут уже немає, як в молоді роки.
Ось я і замислююся. Біле плаття і фата в 43 роки – це смішно. Дітей нам разом не народжувати. Приводити його на свою територію (врахуйте, що я працюю з дому), теж якось не хочеться. Так ось, а чи треба мені це?
Може, в такій ситуації вже й нема чого жити разом? Або я не права? Мені, наприклад, комфортна саме та форма відносин, у якій ми зараз перебуваємо, і я вагаюся, чи варто щось міняти.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
