Мені 46 років. 19 років я була заміжня за чоловіком, з яким мріяла зустріти старість, виховувати онуків. Я лікувала його від важкої хвороби, потім залізла у великі борги, щоб врятувати нашу родину від голоду. Їздила на заробітки, аби виплатити кредити. А у віповідь – його зради. Я закривала очі. Він пішов від мене до багатої коханки, син переїхав до них у Київ…
Мені 46 років. 19 років я була заміжня за чоловіком, з яким мріяла зустріти старість, виховувати онуків. Він хворий, напади були дуже частими, і перші 2 роки ми жили практично в злиднях, навіть на таблетки не було грошей.
Моя мама вмовляла мене не губити своє життя, не пов’язувати своє життя з такою людиною. Але я не змогла відвернутися від нього тільки тому, що він хворий, була тоді упертою і вирішила його вилікувати. Я його кохала понад усе!
Я зайняла грошей, купила харчові добавки і почала його годувати. Результат виявився вражаючим: спочатку напади скоротилися до одного разу на місяць, потім півроку не було, а один раз за 2 роки не було жодного!
Я народила йомуздоровенького сина, стежила за його дієтою, підвищила його самооцінку. З часом він створив свій бізнес, з’явилися гроші, а слідом за ними – зради. Мама до нього звикла і все мене заспокоювала, говорила не звертати уваги, мовляв, це результат хвороби, він тебе любить, пилинки здуває і я закривала очі.
Потім коли його бізнес дуже піднявся в нашому місті, його вирішили забрати конкуренти. Чоловіка садять, ми залишаємося без грошей…
Я тоді продала все, що продається, все своє і мамине родинне золото (всю нашу нерухомість і машини забрали). Я зайняла грошіу друзів, пройшла через впливового депутата і його охоронців (зрозуміло, як), тільки щоб чоловікові за гратами давали таблетки. Загалом, правдами і не правдами я витягла його з цього пекла через чотири місяці.
Прийшов з в’язниці забитий, не впевнений у собі. Я пішла працювати, він – удома, дитині 8 років, маму паралізувало. Ми живемо в маминій двійці. Я в боргах, зарплати вистачає тільки на памперси мамі, ліки і харчування. Беру кредити на адвокатів, щоб тільки не посадили чоловіка. У нього нічого не виходить з налагодженням бізнесу. Через 5 років такої злиденного життя не стало мами, у нас навіть на похорон не було грошей, спасибі, друзі допомогли.
Через пів року, розуміючи, що ми голодуємо, я поїхала в Польщу на заробітки. Через 4 місяці приїхала і зрозуміла, що щось змінилося…
І ось чоловік зізнався мені, що в нього є інша, його справжня любов. Поїхав до неї в Київ, живе в шоколаді, а я залишилася в своїх боргах, розваленій квартирі, стара і непотрібна нікому. Син поїхав до нього і в захваті від цієї багатої жінки, яка все їм купує. І я розумію, що і синові я теж не потрібна. Більше у мене немає сім’ї і немає розуміння, навіщо жити далі. Я була сильна, поки була потрібна, а тепер батарейки сіли, і я вже знаю. що це кінець, що світла в моєму житті більше не буде…
Автор: Ірина
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
