Я завжди вважала, що історії про свекруху та невістку перебільшені Завжди можна порозумітися. Мені 55 років, і все своє життя я вважала, що дві жінки, які люблять одну людину, можуть вирішити будь-які розбіжності.
Я так думала до минулих вихідних. Ці вихідні на дачі я запам’ятаю надовго.
Мій син скоро одружується, наречену Софію я бачила кілька разів, але до ладу не спілкувалися. Минулими вихідними ми вирішили провести вихідні на дачі та познайомитися з нареченою сина ближче.
Та й син із невісткою були раді змінити метушливу міську обстановку на сільський затишок на кілька днів.
У суботу на обід діти приїхали на дачу, на закриття сезону. Я приготувала багато різних страв, адже готувалася до приїзду гостей. Коли син із невісткою приїхали, я почала накривати на стіл. Попросила гостю допомогти мені на кухні. Зрозуміло, я не попросила б її чистити картоплю, все було готове. Хіба що нарізати хліб, прибори розкласти на столі.
Дивлюся, що Соня ця і виду не подала, що почула мене, лишилась із сином за столом. Гаразд, гадаю, може вона не розчула. Я все принесла з кухні сама. Після обіду невістка із сином пішли до хати відпочивати з дороги. А ми з чоловіком вирушили на кухню тарілки мити.
Кімнату для гостей я підготувала, звичайно ж, як годиться. А після відпочинку молодь вирішила прогулятися біля річки, а потім знову повернулися до накритого столу на вечерю.
Я кажу, мовляв, давайте зараз чаю поп’ємо і будемо шашлики смажити. Соню, наріж, будь ласка, сир. А вона мені відповідає:
“У мене, Олено Петрівно, правило є. У гостях краще нічого не робити. Господиня краще знає, як правильно нарізати сир та накривати на стіл”.
Я, чесно кажучи, здивувалася. Хіба можна нашинкувати сир для бутерброду неправильно? Але майбутня невістка всі вихідні дотримувалася свого правила.
По господарству Софія не допомагала, готувати нічого не збиралася. Увечері, коли чоловік із сином почали смажити шашлики, Соня стояла поруч і мило розмовляла.
Тим часом я знову накривала стіл. Син побачив, що я, м’яко кажучи, схвильована таким станом речей, сам зголосився ввечері мити посуд.
Соіфя на це навіть уваги не звернула і не поквапилася йому допомогти.
Можна було б хоч тарілки зі столу забрати! На дачі у мене все чисто і прибрано, гаряча вода є, тож посуд можна було помити. Не чоловіча ця справа, я так гадаю.
Наступного дня молодята спали до полудня. Потім почали потихеньку збиратися до від’їзду, бо завтра на роботу. Навіть ліжко за собою не прибрали… Певно, теж не хотіли неправильно заправити ліжко.
Знаєте, я люблю гостей, до мене часто приїжджає сестра із племінниками, подруги, колеги чоловіка. І щоразу хтось намагається допомогти.
Сестра завжди миє посуд, каже, що коли я наготувала, вона все прибере. Подруги приїжджають із якоюсь стравою з дому, щоб я багато не готувала.
Щоразу, навіть ті, хто приїжджає вперше, якось намагаються допомогти. Звісно, я відмовляюся, не прийнято гостей змушувати щось робити, проте сам факт.
Така поведінка синової дівчини для мене дивна. Я не знаю, як далі налагодити стосунки з невісткою, адже вони з сином одружаться цієї осені, у листопаді.
Відпадає будь-яке бажання допомагати дітям, якщо вони не хочуть допомагати своїм батькам зараз, щиро кажучи. А ми ще й грошей на весілля пообіцяли додати Тарасу. Та чи заслуговують вони на це, та ще й в такий час?
Щось я вже засумнівалася.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
