Мені 55 років, звуть Валентина Сергіївна. Але проблема, яку я хочу розповісти, стосується не лише мене. Справа в тому, що наш із чоловіком син зараз сам готується стати батьком. У Романа хороша дружина, нормальна для його віку робота, але є питання із житлом. Постійна оренда не дає змоги відкласти якісь гроші про запас, і це нам зовсім не подобається.
Звичайно, ми і раніше замислювалися над цим питанням. Але не сказати, щоб серйозно. Так, прошерстили кілька днів місцеві газети та інтернет-оголошення. Як завжди: там щось підозріле, там ріелтори, які захмарний процент беруть, а там бабусі, що продають свої старі однокімнатні хрущовки за ціною Боїнга.
Але коли ми дізналися про швидку появу онука, довелося швидко подумати і зметикувати. Справа в тому, що маю маму, яка живе в селі. Вона вже старенька, і їй не стане на заваді наша з чоловіком допомога. Та й народження правнука – зовсім не звичайна подія. Одним словом, мати погодилася переїхати до нас у «двушку», а її квартиру ми домовилися продати.
Ми з чоловіком теж часу не даремно не втрачали, а відкладали з кожної зарплати деяку суму грошей на майбутнє сина. До банку не ходили, просто переводили все у валюту. Один раз наші вкладення вже пропали, тому цей варіант був остаточним. Не те, щоб у нас була якась велика сума, ні. Але додавши її до грошей, виручених від продажу маминої квартири, коштів вистачило на деякі варіанти.
Серед рідні новини розповсюджуються дуже швидко. І ось мені зателефонувала рідна тітка, мамина сестра. Вона дізналася про нашу ситуацію і запропонувала купити її «вторинку» та подешевше. Непогана квартира, в хорошому районі міста, близько до центру, та й взагалі вона вже обжита та ремонт їй потрібен хіба що косметичний.
Все складалося добре, ми вирішили погоджуватися. Але тут тітка Люся висунула свою єдину умову: після отримання грошей вона хоче пожити у своїй колишній квартирі ще місяць. Там у неї якісь справи, і їй потрібно зовсім небагато часу. Але це все усна домовленість, та й до чого якісь побоювання. Рідні ж люди, їй-богу.
Угода купівлі-продажу відбулася півроку тому. Народився онук, назвали Захарчиком. А ось тітка живе у тій квартирі досі. Дякую, хоч комуналку вчасно оплачує. І вказати їй на двері її рука не піднімається. Справа в тому, що виручені гроші тітка Люся вклала у новобуд. Там забудовник обіцяв привести все до ладу протягом місяця, не більше. Будівництво було на останньому етапі.
Але нічого не вийшло. То щось з комунікаціями, то виявилося, що фундамент залитий неправильно. А зараз ось тітка почула, що він взагалі думає оголосити себе банкрутом.
З одного боку, я повністю за те, щоб витурити тітку кудись подалі. Гроші їй ми заплатили і квартира за фактом наша. Онук народився, та й синові ми обіцяли. Але, з іншого боку, тітка Люся мені не чужа людина, і мама дуже засмучена. Та й те, що вона потрапила до лап не чесних людей, не її вина. У себе нам її не розмістити, а нічого більше ми вигадати не в змозі.
Порадьте, будь ласка. Що можна зробити у нашій ситуації? Жодні професіонали нам допомагати не хочуть. А більше звертатися нам нема куди. Хочеться почути слушну думку.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
