fbpx

Мені 58 років, і я на прохання сина й невістки не працюю, пішла оце щойно на пенсію. Невістка вважає, що забезпечувати батьків – не його обов’язок. Невістка навіть не знає достеменно, яка у нього зарплата. Син робить все правильно: краще приберегти щось на чорний день, а не давати гроші дружині

Мені 58 років, і я на прохання сина й невістки не працюю, пішла оце щойно на пенсію. Раніше я була впевнена, що зможу працювати і в 60, і в 65. Але викладання вичавило з мене останні соки, це правда, особливо у нинішній формі.

Я дуже люблю своїх учнів, правда. Тому йти зі школи з власної волі було набагато складніше, ніж якби мене просто звільнили.

Здоров’я вже нема, треба було визнати це раніше. Я довго думала, за які гроші житиму далі. Але мій син вирішив усе за мене, вони з невісткою навіть наполягли на такому моєму кроці:

– Мамо, я маю можливість допомагати тобі щомісяця. Я не хочу, щоб ти чогось потребувала. Іди зі школи з чистою совістю та душею, – сказав Роман.

Напевно, будь-яка мати розплакалася б від рощулення й щастя, почувши таке від коханої дитини. Я виховувала Рому добрим і добрим хлопчиком. Та й сам він бачив, як я ставлюся до своїх батьків, як доглядаю їх. Коли їх не стало, то це було для мене справжнім випробуванням. Добре, що син завжди був поруч.

А потім він одружився з Наталкою і переїхав. Я була готова до своєї самотності, тому легко його відпустила. Тільки ось з невісткою стосунки одразу не склалися. Наталя мене не злюбила, вважала, що я погано впливаю на Роман. Мовляв, поруч зі мною він стає маленьким хлопчиком, а це їй не подобалось. Вона вимагала від нього мужності, щоб усе брав на себе.

Коли у дітей народилася дитинка, я пурхала від щастя. Намагалася допомагати, чим могла. Та невістка завжди відмовлялася від допомоги. Спочатку вона навіть забороняла мені брати онуку на руки! Я розуміла, що далі буде лише гірше. Тому намагалася не прив’язуватися до малечі. Найбільше мені не хотілося, щоб Наталя почала налаштовувати дитину проти мене.

Але, судячи з того, що відбувається зараз, так і буде. Коли Наталка дізналася, що мій син хоче допомагати мені матеріально, вона влаштувала йому сцену. Невістка вважає, що забезпечувати батьків – не його обов’язок.

Та і я ще недостатньо стара, щоб вимагати від своєї дорослої дитини допомогу. Але річ у тому, що я Романа ні про що й не просила. Це цілком і повністю його ініціатива. А відмовлятися від грошей я не стану, бо насправді їх потребую – пенсія маленька буде.

Я знаю, що мій Роман пристойно заробляє. Причому настільки, що може і забезпечувати сім’ю, і на майбутнє відкладати. Невістка навіть не знає достеменно, яка у нього зарплата. А це про щось та говорить. Я вважаю, що син робить все правильно: краще приберегти щось на чорний день, а не давати гроші дружині, щоб та витрачала їх безпросвітно.

Невістка не знаходить собі місця. Адже вона ніколи ні в чому собі не відмовляла. Своя квартира із шикарним ремонтом, гарна техніка, новенький айфон. Щосезону вона оновлює гардероб. Дитина сита і здорова, що ще треба? Ой так! Двічі на рік вони їздять на відпочинок, і я дуже рада, що моєму синові вдалося влаштувати своє життя належним чином.

Незважаючи на все це, тепер мені доводиться вислуховувати від невістки, яка я така-сяка. Розоряю їхню родину! Мені зовсім не хочеться бути каменем спотикання у стосунках сина та його дружини.

Але тепер без Романа я просто не впораюсь. У мене, звісно, ​​є деякі заощадження. Але це порожній звук, порівняно з реаліями нашого теперішнього життя.

Боюся, що мені все одно треба шукати альтернативні шляхи прибутку. Думаю про те, щоб зайнятися репетиторством. Недарма ж я понад 30 років у школі пропрацювала.

Син каже, що це зайве. Мовляв, досить мені працювати, настав час зайнятися чимось, що гріє душу, приділити увагу собі. Але я не хочу, щоб він сперечався з дружиною через мене! Що ж робити? Роман сказав, що все одно скидатиме мені мовчки гроші на карту. Чи правильно це?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page