Мені 62 роки. І я збираюся заміж. З сукнею, обручкою, купою гостей і гарними світлинами, ведучим свята. Наготувала на вихідних купу смаколиків – улюблених страв моїх дітей: і налисничків, і пиріжків, і голубців з завиванцями, вареників с сиром солодких наліпила. Запросила в гості доньку з родиною і сина, він поки що не одружений.
За столом я і повідомила їм радісну новину про своє з Данилом весілля, яке ми на травень запланували. Гроші є, почуття також сильні. Але все сталося зовсім не так, як я очікувала, на жаль. Діти мене, щиро кажучи, розчарували.
Я вже була заміжня. Є двоє дітей. А потім все сімейне життя з першим чоловіком полетіло шкереберть. Розлучатися після 40 років – не просто. Та це в будь-якому віці боляче і тяжко.
Минуло багато років, перш ніж я зустріла нове кохання – Данила. У мого теперішнього чоловіка є також діти від першого шлюбу – дві дорослі дочки. Він їх дуже любить. Я багато про низ знаю, ми знайомі. Мій чоловік мені часто про них розповідає.
У нас з Данилом все добре, ми вже рік разом. І в будні, і в свята, і на відпочинку. попри вік, ми швидко звикли і пристосувалися одне до одного, у нас спільні інтереси, погляди на життя. Працюємо, гроші є і на життя, і на торжество. Тому ми й вирішили оформити наші стосунки офіційно і справити весілля.
Та під час вечері, про яку я сказала на початку, мій син заявив, що ні на яке весілля він не прийде і що я маю все скасувати, тому що в іншому випадку він почне сумніватися в моїй адекватності. Дочка брата підтримала і виставила схожий ультиматум.
Але весіллю – бути! Бо ми так вирішили з Данилом. Бо життя – одне! І це наше життя, чому ми маємо рахуватися з думкою інших людей, навіть якщо це діти?
До речі, дочки Данила теж проти нашого офіційного шлюбу. Ну та нехай, ми навіть не здивувалися. Звичайно, дивно бачити, як дорослі, самодостатні люди не розуміють, що батькам теж хочеться стати щасливішим. Але я сподіваюся, що в майбутньому все налагодиться.
А поки що ми з коханим насолоджуємося життям і дивимося на подібні вибрики дітей крізь пальці. Залишок життя потрібно прожити гідно і у своє задоволення. І хай би там як, а для нас з Данилом настав час радості. І всім того ж бажаємо!
Фото – авторське.
Передрук без посилання на заборонено.
