Мені 65 років, я виростила трьох дітей. І зараз мені дуже гірко відчувати, що на старості ти нікому не потрібна. Хоча маю двох дорослих синів і доньку. Але кожен із них має свої турботи. І я для них не рідна людина, а просто тягар.
Я у 33 роки залишилася вдовою з двома маленькими дітьми. Не змогла довго бути сама, знову вийшла заміж. Здавалося, що все налагоджується, народила сина Назарчика. Але через 9 років ми з чоловіком розлучилися.
Молодший син тоді вирішив залишитися з батьком. Я не була проти. Розуміла, що батько зможе дати йому значно більше, ніж я. Мені тоді було незрозуміло, як я хоч старших на ноги поставлю. Але якось пережили, справилися.
Діти виросли, пішли кожен своїм шляхом. Здавалося, що все буде гаразд. І на старості років я буду у колі сім’ї, у колі дітей та онуків.
А потім спочатку проблеми розпочалися у старшого сина. Він почав випивати, почалися конфлікти з невісткою, їхня родина затріщала по швах. У результаті вона його виставила, і він повернувся до мене. Тепер сидить без роботи на моїй пенсії. Жодної допомоги, тільки проблеми з ним.
Дочка пізно вийшла заміж, зятя привела до нас. Живуть вони не дуже дружно, і в цьому вона звинувачує мене. Мовляв, це я винна, що ми живемо вчотирьох під одним дахом, що вони постійно сперечаються, що їм нема де заводити дітей.
Старший син претензій не висуває, його все влаштовує. Але, здається, без мене йому теж стало б краще. А куди мені подітися?
Тільки у Назара справи добре. Він уже давно поїхав до Німеччини, облаштувався там, добре заробляє. Ось тільки раніше раз на рік приїжджав у гості, а тепер, зрозуміло, перестав. Зрідка дзвонить, вже три роки його не бачила наживо.
Я вже неодноразово казала Назару, що нам тут разом тісно жити. Розповідала, що було б добре мені чи за місто переїхати, чи ще кудись. Але він нічого виразного так і не відповів.
Звичайно, я не напрошуюсь до нього у Німеччину. Не хочу бути тягарем, та й лячно так кардинально щось міняти у 65 років. Але я його мати. Він міг би допомогти мені купити якийсь невеликий будиночок, де я могла б спокійно доживати свої роки. Від старших дітей допомоги вже чекати не доводиться. Але й молодшому я, виявляється, не надто потрібна.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
