fbpx

Мені 73 роки, дочці 48. І дивлюся на неї, і плакати щоразу хочеться, ну не розумію я просто, як так можна жити? Дивлюся на її родину – і мені від людей соромно, як їм ті бутерброди з лососями не стають кісткою, безсоромно дозволяють собі моря, коли дочка з зятем іпотеку платять. Ми її так не виховували

Коли ми з чоловіком одружилися, нам батьки всього що і дали – стару хату в селі. Ми в ній самі пожили без всяких умов, потім ремонт зробили, добудували трохи, продали і переїхали в райцентр. Купили та будиночок, облаштовували півжиття…

Діти росли, ми обом квартири допомогли купити, бо свиней вирощували та по черзі на заробітки з чоловіком їздили.

Так і промайнули роки, все життя ми з чоловіком присвятили дітям, допомагали їм, онуків няньчили усіх.

Чоловіка вже 10 років, я сама продовжую, чим можу, бути корисною для доньки і онучки, яка вже теж заміжня. А син наш з дружиною і дітьми виїхали за кордон, та там і лишилися.

Мені зараз 73 роки, дочці 48. І дивлюся на неї, і плакати щоразу хочеться, ну не розумію я просто, як так можна жити?

Дивлюся на її родину – і мені від людей навіть соромно, як їм ті бутерброди з лососями не стають кісткою, безсоромно дозволяють собі моря, коли дочка з зятем іпотеку платять.

Ми її так не виховували! Своїм власним прикладом завжди показували, що для дітей треба жити, а ще – батьків доглядати стареньких.

А дочка вийшла заміж, привела в зятя в свою квартиру, потім вони її продали і більшу купили. У низ з чоловіком два невеликі продуктові магазини. Дохід дуже нормальний.

Виросла у них донечка, моя онучка, але вони дитину майже вигнали з дому, нічим їй не допомагають!

Яринка з чоловіком квартиру знімали, потім іпотеку взяли. Ще заочно вчаться обоє, працюють, платять іпотеку, на всьому економлять і заощаджують.

А дочка з зятем – по морях закордонних, бутерброди з червоною рибою у них щодня на сніданок, а дороге вино і стейки на вечерю…

Мені якось на море пропонували років 5 тому з ними, але мені просто совість не дозволила! Внучка з чоловіком вівсянку і супи з макаронами бюджетними їдять, а я на море якесь там полечу?.. Я он з кожної пенсії їм стараюся щось купити та занести з продуктів.

Дуже мені прикро, не розумію я такого. І добре, ще б ми нічим дітям не допомагали, а так мені зовсім не зрозуміло, як у нас дочка така виросла – може спокійно собі шикувати, коли її рідна дитина у всьому собі відмовляє, щоб іпотеку ту виплатити!

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page