До одруження ми з Микитою зустрічалися 8 років, було все добре, потім побралися, але мирного щасливого життя не вийшло, між нами постійно виникали суперечки й непорозуміння.
Я народила нашого первістка, і спочатку мені було дуже важко і фізично і морально, я не очікувала, що дитина забере весь мій особистий час і простір. Тепер коли дитині вже 4 роки і такий час настав, я можу ночами не спати, постійно переживаю.
У мене дуже гарні стосунки зі свекрухою, але нещодавно посперечалися і дуже сильно, бо вона багато приділяє часу собі, спорту, походенькам по салонам краси.
Чоловік мені все казав не втручатися, але я просто не розумію, як так можна, особливо зараз? Як кафе й розваги, косметологи, коли в країні таке? Краще б волонтерила десь чи мені допомагала з дитиною.
Микита багато разів говорив про розлучення. Він зараз працює в Києві. а ми в райцентрі, а у мене страх, що він там знайде когось іншого. У мене ж більше нікого немає! Батьки в селі на Чернігівщині, я не хочу туди повертатися. У мене нвіть друзів нема, якось я весь з дитиною, ніколи подруг заводити.
Не знаю, як покращити своє життя. хочеться поїхати дуже з диною за кордон, побачити інший світ. Але чоловік і свекруха не пускають, кажуть у нас на Черкащині спокійно і нічого тинятися по чужині. На роботу теж вийти не вдається, бо кругом зарплати по 3-5 тисяч гривень, хіба це гроші?
Фото – спеціально для ibilingua.com.
Передрук без посилання на ibilingua.com забаронено.
