Не хочу пускати сина в гості до свекрухи, оскільки у неї вдома можна жити лиш свиням. Але як сказати про це чоловіку?
Я сама не фанат чистоти і не втрачаю свідомість від виду непомитого посуду або пилу на полицях, але всьому є межа. У свекрухи влома відвертий свинарник, тому відпускати до неї сина я абсолютно не хочу. А чоловік ображається.
Зі свекрухою у нас рівні стосунки. У подружки одна до одної не напрошуємося, але і не крізь зуби розмовляємо. Та ходити до неї в гості я зареклася ще коли була у статуся статусі невістки. Після візиту до неї шкарпетки довелося викинути, а всі речі прати. Вид липкого нальоту на тарілках і чайні розводи на чашках снилися мені ще місяць. Почала пильніше стежити за поведінкою майбутнього тоді ще чоловіка – а раптом він теж такий самий, а я поки просто через закоханість не помічаю? Але ні, пронесло.
Причому сама вона виглядає цілком нормально, пристойно, від одягу не пахне, під нігтями немає землистої облямівки з бруду, але вдома у неї перебувати фу. Раніше проблема вирішувалася тим, що я під слушним приводом відмовлялася від візиту до неї, а при необхідності кликала Оксану Василівну в гості до нас. Начебто всі залишалися задоволені. Але потім у нас з чоловіком народився син Назарчик.
Поки він був маленький, мені вдавалося зазивати свекруху до нас, знаходячи правдоподібні пояснення і приводи. Але син підріс і бабуся хоче забирати його на вихідні. Чоловік гаряче підтримує ініціативу своєї мами.
– Мама хоче посидіти з онуком. І їй радість, і нам вільний день. Хоч часом зможемо одне одному приділити, – вмовляв мене Павло.
Так, він, звичайно, має рацію. Мої батьки живуть в іншому місті і забирати внука, щоб у нас з чоловіком з’явився вільний вечір, вони не можуть. А свекруха під боком, тому і пропонує свої послуги. Об’єктивних причин для відмови я знайти не могла.
Ну не ліпити ж чоловіку в лоб інформацію, що я вважаю його маму нечупарою, а її будинок – розсадником антисанітарії? Конфлікт буде забезпечений, я впевнена. Та й, за великим рахунком, свекруха мені нічого поганого не зробила, щоб я про неї так відгукувалася. Кожен живе так, як йому подобається, не мені судити.
Але як уявлю, що Назарчик повзає по цим брудним підлогам, тягне щось до рота, сидить на цих засмальцьованих диванах… Чесно, дурно стає. Розумію, що просто змарнуюся вся, уявляючи все це, і відпочити не зможу спокійно.
Коротко кажучи, я поки що в роздумах і не знаю, що робити. Тут і правду не скажеш, і відмазки вже закінчилися. Як догодити всім і обійтися без сварок? Ну не йти ж мені самій прибирати до Оксани Василівни? Ніхто цього не зрозуміє, та й часу і бажання в мене на це немає.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
