Мені довелося переїхати з Донеччини до рідної старшої сестри в Ізраїль. Мій єдиний син виїхав сюди ще раніше.
Сестрі – 71 рк, мені – 65. Уклад життя ізраїльських жінок здається мені дивним та незрозумілим, от просто щось на голову не натягнеш, але ж дає результат, та ще й який! сестра здоровіша і виглядає молодше за мене.
Не новина, що тут жінки несуть службу у війську. В Ізраїлі всі громадяни повинні пройти військову службу незалежно від статі. Тому поява на вулицях молодих дівчат у формі не є чимось незвичайним.
Для самих ізраїльтянок цей період життя вважається природним та обов’язковим. Мало хто прагне відкосити від служби батьківщині. Єдиним потуранням для жінок є тривалість терміну. У той час як чоловіки зобов’язані служити 2 роки та 8 місяців, жінки служать лише 2 роки. Але це теж немало.
Звичайно, і у нас за бажанням завжди можна піти на контракт. Але, як правило, жінки у нас чекають своїх синів, молодих людей, чоловіків.
У той час, поки укарїнська жінка після робочого дня стоїть біля плити і паралельно доглядає дитину, ізраїльтянка робитиме щось одне. Тому що їй допомагатиме чоловік. В Ізраїлі немає такого поняття, що всі домашні справи тягне жінка. Їй має допомагати чоловік. Тому дуже часто можна побачити, як із дитиною гуляє саме батько.
Дівчаток в Ізраїлі, як я помітила по онучкам сестри, вирощують як принцес. Незалежно від соціального становища. Завдяки вихованню матері та гарному прикладу батька ізраїльтянки виростають із високою самооцінкою та почуттям власної гідності.
Для українок, на жаль, це не таке часте явище. І поки в Ізраїлі вчать любити себе, нашим дівчаткам дуже часто вселяють почуття провини та комплекси. І навіть якщо жінка у нас досягає успіхів у житті, наслідки дитинства все рівно мають на неї вплив. А це негативно позначається на подальшому житті та вихованні нащадків.
Одне із головних свят в Ізраїлі -Песах. Під час підготовки до нього прийнято робити генеральне прибирання. У поняття цього прибирання входить викидання не тільки сміття, а й продуктів, яким понад рік. Консерви, крупи та інше – все йде на викид, а то й спалюється.
Для наших господарок подібний підхід просто незбагненний. Позбавлятися речей цілком зрозуміла практика. Але продуктів, з яких ще можна щось зробити, наша жінка не позбудеться ніколи!
Тут я дізналася, що ізраїльтянки були одними з перших, хто вирішив, що треба дбати не лише про фізичне здоров’я. У той час як наші жінки часто просто ховають свої емоції і намагаються не помічати проблем, жінки Ізраїлю починають аналізувати свої почуття та намагаються розібратися у собі, звертаються до фахівців за потреби -це нормально.
Зрозуміло, одну із ключових ролей грає наявність грошей. Адже допомога компетентного терапевта коштує недешево та й часу рідко вистачає навіть на відпочинок. Але з іншого боку, якщо з’явиться бажання, це вже початок допомоги собі.
Оскільки ізраїльтянки не такі схильні до жертовності, як ми, то й вимоги до партнера у них інші. Якщо чоловік спить, жінка не стане його будити заради якоїсь справи. Адже їй самій було б приємно виспатися, і від людини, що виспалася, буде більше толку. Якщо чоловік у поганому настрої, вона не напиратиме на нього. Таке ставлення ні до чого доброго не приведе. Це я бачу по взаєминах моєї сестри з чоловіком і захоплююся ними.
Найчастіше послужлива позиція українських жінок дає їй хибне очікування, що і до неї так само ставитимуться. А коли цього не відбувається, жінка вибухає чи починає пиляти свого чоловіка. Зрозуміло, це не найкраща стратегія у відносинах, але ми так звикли з покоління в покоління.
Звичайно, деякі моменти в житті ізраїльтянок можуть спричинити конфуз. Але з іншого боку, це їхній досвід, який накопичувався багато років. І життєві позиції у певних питаннях з’явилися внаслідок певних причин.
Щиро кажучи, мені б дуже хотілося, аби наші українські дівчата перейняли багато речей від ізраїльтянок – наші жінки тоді б точно були щасливішими, а Україна – успішнішою.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам