fbpx
життєві історії
Мені дуже прикро за мою маму і соромно за двох її старших сестер. Та й за дітей цих сестер теж соромно. Вся ця ситуація зріла давно. Мама завжди гостинно приймала їх, висилала гроші, коли їм була потрібна допомога, навіть коли економити доводилося нам самим. І моя середня тітонька незабутньо привітала нас з новосіллям. Не стало дідуся

Мені дуже прикро за мою маму і соромно за двох її старших сестер. Та й за дітей цих сестер теж соромно.

Вся ця ситуація зріла давно. Тільки мої мама і тато цього чомусь не помічали. А я бачила це ставлення з дитинства. Що у моїх батьків серед цих двох сестер імідж найвних, а моя мама, нібито нещира і марнотратниця.

А я прекрасно знаю свою маму, яка любила цих двох жінок, і любить донині, незважаючи ні на що. Якою б не була фінансова ситуація в нашій родині, вона завжди гостинно приймала їх, висилала гроші, коли їм була потрібна допомога, навіть коли економити доводилося нам самим.

Протягом кількох років мій дорослий двоюрідний брат, син старшої маминої сестри, жив разом з нами в невеликій орендованій квартирі в столиці. Він їв і пив за рахунок моїх батьків. Він не давав за проживання ні копійки, а з нього і не просили.

Коли ж злягла бабуся по материнській лінії, то на деякий час потіснитися довелося сім’ї старшої тітки, оскільки житлоплоща у нас була невелика, а ті жили в трикімнатній квартирі в чотирьох годинах їзди від столиці.

Бабуся і дідусь жили у тітоньки трохи більше року, поки їх не видворила моя кузина під приводом невідкладного капітального ремонту. З того часу бабуся була у нас до кінця. В одній кімнаті жила вона зі своїм чоловіком, в іншій – я, мама, тато і мій кузен.

Через кілька років як не стало бабусі, ми переїхали вже в свою простору квартиру в передмісті з дідом. Дідусь на той час  теж мав потреби в особливому догляді через дуже слабкий зір.

У кузена теж з’явилося своєї житло в іншій частині області. І моя середня тітонька незабутньо привітала нас з новосіллям.

Вона була в такому стані, що емоції з неї били потужним ключем. Вона просто влаштувала театральне дійство на рівному місці. Волала, що ми жируємо, що ми везучі нероби. І це при тому, що мої батьки все життя працювали з ранку до ночі. Вона просто сипала прокляття нас і наш будинок. Не соромлячись власного батька, побажала, щоб нам перекосило обличчя, і ще багато чого “доброго”.

Приїзд кузини став переломним моментом. Двоюрідній сестрі, дочці старшої тітки, знадобилося пробути близько місяця в столиці заради курсів, і її роботодавець надав їй безкоштовний гуртожиток. Але вона вирішила зупинитися у нас, причому, не запитала дозволу, а поставила перед фактом.

У той момент у нас тривав ремонт, в квартирі – чотири людини, я сама спала на кухні. І ми їй обгрунтовано відмовили. Але, незважаючи на відмову, вона приїхала з валізами! Після вечері довелося повторити відмову, і це стало приводом для образи на все життя. З її боку і з боку старшої тітки.

Я так вважаю, що моя кузина просто перепродала місце в гуртожитку комусь і потрапила в незручну ситуацію. Але чия це вина, якщо вона заздалегідь не потурбувалася поговорити з господарями?

Ця відмова розділила відносини двох сестер на «до» і «після».

Старша тітка заявила, що в житті не буде тепер з нами спілкуватися. І дарма, що її дорослий син роками жив на харчах моїх мами і тата. Дарма, що вона сама свою рідну лежачу матір посадила в легковик і відправила взимку в знімну тісну квартиру. Разок, бачте, їм відмовили.

Істинні обличчя відкрилися після того, як не стало діда.

Спочатку нам спробували відмовити в місці його останнього спочинку. Вся справа в тому, що бабусю (це була її ініціатива і діда) поховали в тому місті, де живе її старша дочка. І поруч з нею купили місце для її чоловіка.

Нам заявили, що чоловік тітки відмовився віддавати місце поруч з бабусею, оскільки він в майбутньому хоче лежати поруч з нею сам. Зять нібито вирішив лягти поруч з тещею і посунути тестя. Я на всі сто відсотків впевнена, що таких намірів дядько не висловлював, а все це – вигадка тітки і її дочки, яким просто не хотілося брати участь в організації прощання з дідусем і приймати нас в своєму будинку. Так чи інакше, але батькам вдалося наполягти на виконанні останньої волі дідуся.

Перед виїздом в те місто до нас прийшов кузен. Посидів біля діда і пішов перед світанком. І все б нічого, якби було кому виносити дідуся. Були я, мама, тато і цей кузен. Двоюрідному брату без якоїсь поважної причини знадобилося добиратися на своєму автомобілі, а не в мікроавтобусі. І його абсолютно не хвилювало, як виноситимуть його діда.

З раннього ранку повинен мав прибути водій, коли сусіди ще сплять. Батько ходив вночі і шукав у гіпермаркетів робочих, щоб за плату попросити їх про цю послугу. Ті б з радістю погодилися, якби не ранній початок зміни. Я не знаю, як би ми встигли все в першій половині дня, якщо б допомогти не погодилися священик і водій…

Моя мама до цього дня спілкується і допомагає своїй середньої сестрі. Вона кілька разів намагалася відновити контакт зі своєю старшою сестрою, а та скидала дзвінки і говорила їй пихаті і жорстокі слова.

Я мамі кажу: «Ти що, не розумієш, це добре, що такі люди більше не вхожі в наш будинок!».

А вона: «Ти що? Це ж мої рідні сестри».

Я бачила, як їй важко під час розмов з сестрою. Я рада тому, що бабуся не бачила всього цього неподобства, а дідусь – частини цієї історії.

…Ось люди часто говорять, мовляв, таких самі виховали. Ні, це не той випадок. Я добре знала своїх бабусю і дідуся. Це були порядні, мудрі, справедливі і дуже добрі люди, які гідно виховували своїх дітей. А ось буває так, що люди народжуються і стають такими, як стають, всупереч усьому. Одні діти одних батьків виростають добрими і порядними, а інші… такими, як мамині сестри і їхні діти.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page