fbpx

Мені дуже цікаво, де родина батьків чоловіка відкопала гроші на такий будинок? Заміський палац – не перебільшую! Але ж і довго пиляла Тетяна Макарівна мого чоловіка, поки він таки не зважився на це вчинок. От тільки я тепер геть не знаю, що його робити. Живемо у двокімнатній квартирі, добре що квадратура пристойна і місця вистачає. Але це ж не більше ніж квартира, у якої через стіну чути сусідів – не про це я мріяла! Ось так ми й існуємо, бо життям повноцінним це не назвеш. Але я не хочу доглядати свекра!

Але ж і довго пиляла Тетяна Макарівна мого чоловіка, поки він таки не зважився на це вчинок. От тільки я тепер геть не знаю, що його робити.

Та розповім про себе й свою історію спочатку, аби вам, дорогі читачі, було зрозуміліше. У мене звичайна сім’я, двоє дітей, чоловік Артем. Живемо у двокімнатній квартирі, добре що квадратури пристойна і місця вистачає. Але це ж не більше ніж квартира, у якої через стіну чути сусідів. Не про таке життя я мріяла!

На підлозі ще кілька років тому у нас лежали радянські килими, добре, хоч ми ремонт уже доробили. Та й взагалі, у під’їзді все ще можна полюбуватися старими написами, яким уже понад 5, а то й 10 років. Ось так ми й існуємо, бо життям повноцінним це не назвеш.

Хоча я знаю, що таке пристойне житло. Таке, як у моєї свекрухи. Ось у неї справді шикарний, двоповерховий будинок, який вони з чоловіком збудували самі. Усередині – нова техніка, модний дизайнерський ремонт і лише натуральні екологічні матеріали. Мені дуже цікаво було, де родина батьків чоловіка відкопала гроші на такий будинок? Заміський палац – не перебільшую!

На жаль, я була у свекрів лише кілька разів, за всі 7 років нашого знайомства. Свекруха тримається від нас особняком і, здається, любить лише себе і свого породистого кота. Не те що до чоловіка, вона навіть до сина ставиться досить прохолодно. Як я це бачу, принаймні.

Де їхня родина знайшла гроші на такий шикарний будинок? Справа в тому, що свекруха працює перекладачкою. Причому не аби у когось, а у дуже впливового іспанця. Тому на батьківщині вона з’являється досить рідко. Більше часу проводить закордоном по роботі.

Натомість надсилає чоловікові гроші, подарунки і часто дзвонить. Я маю на увазі не мого чоловіка, а свекра. До сина, як я вже сказала, Тетяна Макарівна має особливе ставлення. Хоче, щоб він був справжнім чоловіком, який всього досягає самостійно, своїми силоньками. Тож ніякої материнської ласки, ось так.

Кілька років тому, коли свекор захворів, моя свекруха запропонувала нам переїхати жити до неї в будинок і допомагати батьку чоловіка, поки її не буде в Україні. Прекрасна нагода з’їхати з остогидлої хрущовки і хоч на якийсь час відчути себе людьми.

Але я відмовилася. Чому? Та очевидно. Вона ж не з доброї волі зробила таку пропозицію, а просто шукала безкоштовну доглядальницю для свого чоловіка. Син під цю справу навряд чи підійде. А ось невістка, тобто я – ідеально.

Кому захочеться цілодобово доглядати нездорову людину, заради того, щоб пожити якийсь час у королівських умовах? Та за їжу було б вигідніше, щиро кажу.

Звичайно ж, я обіцяла подумати, хотіла зам’яти це питання максимально легко та делікатно. Та не вийшло. Свекруха почала постійно дзвонити, переконувати свого сина в тому, що він мусить допомогти батькові, а заразом і я з ним і дітьми могла б переїхати. Звичайний хитрий підхід, який помітить кожна адекватна жінка.

Звичайно ж, я розповіла чоловікові свою думку і своє бачення ситуації. Пояснила, що його мати насправді хоче від нього і від мене, що стоїть за її милою пропозицією. І він наче зі мною навіть погодився. Але мама капала й капала на нього, а вода й камінь точить.

Артем таки почав приходити до батька особисто і готував йому, прав і все інше робив та допомагав. Ви, мабуть, теж вважаєте, що він правильно робить, адже це тато. Як син може не приходити до рідного батька?

А я, зі свого боку, задам інше запитання. Чому свекру не найняли справжню доглядальницю, адже гроші є? Чому економити треба за рахунок праці і часу рідної дитини?

З того часу наші стосунки зі свекрухою не можна назвати теплими. Ми не конфліктуємо у відкриту, але й подругами нас назвати не вийде ніяк. Що мене особисто цілком влаштовує. Чоловік якось хотів нас помирити, наївний. Але в нього нічого не вийшло. Ну буває. Деякі сім’ї живуть, взагалі не спілкуючись з родичами.

Але недавно виникла одна неочікувана обставина. Я вже сказала, що ми живемо доволі скромно, але не бідно: на столі завжди є нормальна їжа, діти ходять взуті, одягнені. Які проблеми? Але чоловік, наслухавшись матусі, вирішив що живемо ми зовсім злиденно і це треба терміново виправляти.

А якщо я домогосподарка, значить – лінива жінка, яка навіть на роботу не ходить. Значить, саме він має взяти ситуацію під контроль і щось вирішувати. Наприклад, виїхати закордон, на заробітки. Мати допоможе, звичайно.

І ось що хочу сказати. Я не з тих жінок, які пиляють своїх чоловіків і женуть їх на роботу. Я спокійно ставлюся до всіх хобі і захоплень чоловіка, до того що він може прийти з роботи втомлений і лежати на дивані.

Він ще й батька доглядає. Йому теж потрібен відпочинок, правда? Так поясніть мені, чому він сам хоче поїхати невідомо куди і невідомо наскільки, заради чого? Діти наші звикли жити скромно, не в роскошах. Навіщо слухати матір і руйнувати сім’ю, нехай навіть тимчасово.

Я довго слухала Артемові доводи і мені зрозуміло, що це навіть не його слова. Це те, що моя свекруха вклала у голову свого сина, от і все. І мене все це не влаштовує. Виходить, що я єдина дружина, яка тримає чоловіка вдома, щоб він був тут з нами.

А ось мати його хоче зовсім іншого. Подалі синочка забрати і від нас, і від того, що діється в Україні. Хто з нас прави, підкажіть! Я вже відчуваю, як руйнується наш шлюб, і все через примхи однієї жінки! Я в розпачі, щиро кажу.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

Фото авторське.

You cannot copy content of this page