Мене звуть Анна і мені 40 років. Я розлучена, маю двох доньок, чотирнадцятирічну Наталю і десятирічну Камілку. Ми з колишнім чоловіком друзі, разом виховуємо дочок. Колишній чоловік дуже любить обох доньок, кожні вихідні та частину канікул проводить з ними.
Коли доньки бувають у тата на вихідних, до мене в гості приїжджає мій друг Павло, якого я знаю майже рік. Він на п’ять років старший за мене, також розлучений і має десятирічну доньку Єву, яка живе з матір’ю. Павло чудовий батько, донька його любить і він любить проводити з нею багато часу. Він також гуляє з нею на вихідних чи просто в середині тижня.
Я розлучилася близько п’яти років тому. Наші стосунки зіпсувалися, нас більше не тягнуло один до одного, ми були разом тільки через дітей. Ми не сперечалися, але ми обидва відчували, що ще надто молоді, щоб продовжувати жити в неповноцінних стосунках. Іншого партнера ні у мене, ні у чоловіка не було, ми занадто поважали один одного, щоб наставляти роги. Але ми обидва прагнули любові і ніжності, на жаль, більше не виходило цього зробити разом.
Тож ми попрощалися як чоловік і дружина. Чоловік забрав свої речі і пішов, оскільки ми жили в будинку, який залишився мені від дідуся і бабусі, і ми разом його переробляли та удосконалювали. Я розрахувалася з ним і залишилася сама з дочками. Але іншого партнера я не шукала, дивно, але чомусь нікого не уявляла поруч з собою, до того ж я повинна була займатись вихованням дітей і роботу ніхто не відміняв. Я фрілансер, працюю перекладачем і час від часу працюю репетитором англійської мови.
Ми чудово проводили час з доньками. Вони також добре сприйняли той факт, що тата більше немає з нами вдома, вони бачили його досить часто і, мабуть, насолоджувалися ним набагато більше та інтенсивніше, ніж коли були з ним дома. Через два роки після розлучення колишній чоловік одружився вдруге і сьогодні має півторарічного сина. Мої дочки обожнюють свого молодшого брата і добре ладнають з новою дружиною тата.
Мені зовсім не щастило з партнерами. У мене було близько двох знайомих, але нічого такого серйозного. Коли я зустріла Павла, то закохалася наче підліток. Ми познайомилися, коли я допомагала йому перекладати деякі документи англійською. Потім він запросив мене на каву, і ми дуже добре порозумілися. Ми почали зустрічатися, поки наші зустрічі не переросли у стосунки.
Я надіялась, що доньки сприймуть Павла так само з розумінням, як сприймали нову дружину свого тата. У них з перших хвилин не було з нею жодних проблем, вони не ревнували, вони навіть не пліткують про неї вдома, навпаки, вони дуже добре про неї говорять. Але я дуже помилилася. Обидві дочки знали про Павла з того моменту, як я зрозуміла, що ми любимо одне одного і хочемо бути разом. Я не хотіла приховувати це від них, я хотіла, щоб вони бачили, що мама щаслива і закохана.
Коли я вперше привела Павла додому, вони змінилися в обличчі. Молодша Каміла ще поводилася нормально, а от Наталя добряче потріпала мені нерви. Вона була груба, зневажлива, даючи зрозуміти Павлу, що йому тут не раді. Я того дня була досить стримана, оскільки не хотіла зробити ще гірше. На щастя, Павло віднісся з порозумінням, поведінка моєї доньки на нього ніяк не вплинула.
Я надіялась, що Наталя з Павлом знайдуть з часом спільну мову, та я помилялася. Павло вже зустрічався з нею кілька разів і вона все одно поводиться дуже зверхньо. Вона сказала мені, що він їй не подобається і що вона ніколи не буде з ним дружити. Камілка швидко звикла до Павла, він їй подобається і особливо вона подружилася з його донькою Євою. Дівчата ровесниці, мають спільні інтереси та добре розуміють одна одну.
Ми з Павлом сказали, що хочемо жити разом. Він міг би переїхати до мене і здавати свою квартиру в оренду. Коли я сказала дівчатам, Наталя відповіла, що піде до свого батька (вона сказала, що попросила його, і він погодився), в той час Камілка була ну дуже щаслива таке чути. Вона навіть запитала, чи не переїде часом до нас і Єва.
Я страшенно незадоволена ставленням старшої дочки до Павла. Я боюся, що вона ніколи його не прийме. Але я не хочу втрачати ні її, ні його. Поки що ми ще живемо кожен окремо.
Я знаю, що Павло поки що спокійний, але іноді я відчуваю, що поведінка моєї доньки його дуже турбує. Я боюся, що одного дня він вирішить, що наші стосунки того не варті, якщо я не зможу налагодити стосунки з власною дочкою. Я взагалі не знаю, що робити. Я люблю Павла, хотіла б жити з ним, але не хочу через це втрачати дочку.
Що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
