fbpx
життєві історії
Мені коли про цей інцидент розказала Тетяна, я довго приходила в себе. Її свекруха, Ірина Іванівна не бідно живе, має чоловіка, “лишню” квартиру в центрі, яку здає в оренду за хороші гроші, а витворяє в їх квартирі, поки ті на роботі таке, що в голові не вкладається. Я б її швидко “на місце” поставила. – Ірині Іванівні буде соромно, ми так не можемо сказати в лоб, – відповідає мені Таня

Мені коли про цей інцидент розказала Тетяна, я довго приходила в себе. Її свекруха, Ірина Іванівна не бідно живе, має чоловіка, “лишню” квартиру в центрі, яку здає в оренду за хороші гроші, а витворяє в їх квартирі, поки ті на роботі таке, що в голові не вкладається. Я б її швидко “на місце” поставила. – Ірині Іванівні буде соромно, ми так не можемо сказати в лоб, – відповідає мені Таня.

Моя найкраща подруга Таня заміжня вже два роки. Живуть в квартирі батьків її чоловіка. Самі ж батьки переїхали за місто на дачу, квартиру залишили Дімі, але ключі у них є. Затишна квартира, недалеко від роботи. Дітей у них поки немає. Але є котик. Ізя – пустунка!

Дмитро якось на роботі взяв кілька камер, щоб спостерігати за тим, що робить кіт, поки їх з Тетяною немає вдома.

Просто Ізя декілька разів погризла дроти від телевізора і зарядку від ноутбука. Ну, і вони самі діти ще, вирішили погратися таким чином.

Камери стоять вже пару тижнів. За допомогою wi-fi можна до них підключитися по телефону і подивитися, що відбувається вдома. Іноді чоловік її так тролить, якщо забуде відключити, коли повертається додому. Типу дзвонить і такий “Досить рипати холодильником!”. Ну та, діти вони ще, але смішні. Але справа не в цьому.

Так ось, я говорила, що у батьків Діми є ключі. Точніше у мами. Вона іноді у них може побути недовго, коли приїжджає до подруг. Щоб не чекати вечірнього автобуса на вокзалі, вона йде до дітей. Ну, як би все нормально.

Правда, двері вона відкриває своїми ключами, навіть коли молоді дома. У двері принципово не дзвонить. Пару раз навіть застукала, але то таке. Не дуже приємно, але потерпіти мамині заскоки можна.

Днями, Таня пішла в салон. Стрижка, фарбування, манікюр. Ну, поки сиділа з фарбою, вирішила подивитися, що робить їх пухнаста шкода. Киця, до речі, реально прикольна. Просто молода ще. Потрібно виховувати. І що ж вона побачила?

А побачила вона свою свекруху. Ірина Іванівна нахабно бігала по квартирі, лазила по їх шафах, залізла в їх заначку, порахувала, скільки там грошей. Потім пішла у ванну, там теж камера. Ну “мама”, поки ніхто не бачить, відсипала собі з великої пачки порошку пару стаканів з гіркою в пакетик. Потім відлила з її шампуню в окрему баночку. В її пляшку долила водички з-під крану.

Потім вона теж саме зробила з мийним засобом для посуду. “Поділилася” засобом для миття унітазів та мийним для грубки. Скільки ж у неї пляшок було заздалегідь наготовлено. Відразу зрозуміло, що це не перший раз, і точно не в останній. І це не випадково, а заздалегідь продуманий хід.

Коли після салону Таня повернулася додому, мама сиділа і попивала чайок, як ні в чому не бувало. Привітна, добродушна, все як завжди. Сумка з “позиченими” сипучими та мийними засобами акуратно стояла в коридорі біля дверей і чекала, коли поїде додому. Так мило. Вона мамі тоді нічого не сказала, та й як сказати?

Питання в іншому. Що тепер з цим робити? Дімі якось вона сказала. Він теж здивувався, але тільки знизав плечима. Ну не скаже ж він своїй мамі в очі, що вона “бере” без дозволу. Хоча здивований був не менше ніж сама Тетяна.

В мене, якщо чесно, немає слів, щоб описати цю ситуацію. Як так можна? Подругу розумію на 100%. Навіть якби хтось в мій дорогий шампунь просто додав води, я б зла була, не те слово. А тут ще й злодійство. Зрозуміло, що дрібне, але у своїх дітей.

Думаєте, батьки Дмитра мають потребу в цьому? Ні, вони цілком заможні люди. Обидва ще працюють, правда, тепер дома. І ще у них є інша квартира, яка здається в оренду за непогані гроші. Тобто вони точно не потребують. А навіть якщо б потребували. Навіщо “брати” без спросу? Невже просто не можна попросити допомоги? Діти ж не звірі. Допомогли б без питань.

А так виходить, що його мама, ще та “жіночка”. І це нікого не радує. І сказати нічого не можуть або не хочуть. А ось мені здається, що варто поговорити з Іриною Іванівною. Так їй буде соромно, але можливо вона більше так не буде. Осад, звичайно, залишиться, але з часом забудеться. Та й просто реально цікаво, як вона буде відмазуватися.

А ви б що порадили?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page