fbpx
життєві історії
Мені лише 50 років, я гарна і цікава, а між нами з чоловіком нічого немає, живемо, наче брат з сестою. Тому я вважаю себе цілкорм вільною,  а мама мене засуджує. Гроші мені чоловік віддає, тут претензій немає

Мені лише 50 років, а між нами з чоловіком нічого немає, живемо, наче брат з сестою. Тому я вважаю себе цілкорм вільною,  а мама мене засуджує.

Мені майже 50 років, одружена, двоє синів студентів. З чоловіком були чудові відносини до недавнього часу.

А зараз ми просто живемо як сусіди або як брат з сестрою. Я ще молода і здорова жінка. Поки здорова, але якщо далі так буде, то здоров’я погіршиться. Ну а йому їсти і телевізор лише треба. Гроші мені віддає, тут претензій немає.

Я тримала себе в руках дуже довго, але останнім часом у нас з чоловіком почалися сварки, і все частіше. Я каюсь, що не стримана, але сил моїх немає. Я стала дуже погано засинати. сон не якісний. Чоловік намагається менше бувати вдома – більше працює, або сидить у своїй кімнаті книжки читає або телевізор дивиться.

Тому я стала вважати себе цілком вільною. І ось у мене з’явився Андрій, розлучений колега. Розповіла мамі, вона мене засуджує, не підтримує. Подруга ж – навпаки, каже, що все я правильно роблю.

Може, розлучитися з чоловіком? Син теж якось сказав, що краще розлучитися, а жити можна кожне своїм життям і в одній квартирі, не чужі ж люди. Допомагати один одному в побуті, тощо. Я чоловіка ніколи в біді не кину, і допоможу, і доглядати буду. Може, є ще варіанти? Але я не бачу: або жити так, зустрічаючись з іншими, або – повне розставання з чоловіком, але це так складно…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page