fbpx
життєві історії
Мені наступного тижня виповниться 55 років. Чоловік одружився з молодою, а я залишилася без нічого. Я, наївна та закохана, була з усім згодна, ми ж збиралися жити разом до глибокої старості та полинути на небеса в один день. Мої батьки нам на весілля подарували двокімнатну квартиру у новобудові. Потім чоловік отримав у спадок від батьків однушку, ми її почали здавати в оренду. Народилися дітки. Мої батьки віддали нам свою земельну ділянку, і чоловік загорівся бажанням збудувати власний будинок. Чотири роки тривало будівництво

Мені наступного тижня виповниться 55 років. Після школи я вступила до педагогічної, але так ані дня у школі не пропрацювала. На четвертому курсі захопило мене кохання, заміж вийшла одразу після закінчення університету. Мої батьки нам на весілля подарували двокімнатну квартиру у новобудові, без ремонту. Ми з Романом були щасливі. Ремонт робили вже самотужки.

Чоловік на той час уже працював, мав хорошу зарплату і сказав: «Сиди вдома, господарюй, дітей народжуй і виховуй». Я якраз і була при надії першою донькою. А подаровану моїми батьками квартиру оформили на Романа, він сказав, що так простіше та дешевше в оформленні. Я, наївна та закохана, була з усім згодна, ми ж збиралися жити разом до глибокої старості та полинути на небеса в один день.

Потім чоловік отримав у спадок від батьків однушку, ми її почали здавати в оренду. За 7 років у нас народилася ще одна донька. На роботу чоловік мене не пускав, щоб займалася господарством та дітьми, щоб дома були затишок та лад. Він розкрутив власну фірму, прибутки зросли.

через кілька років батьки віддали нам свою земельну ділянку, і Роман загорівся бажанням збудувати власний будинок. Чотири роки тривало будівництво, потім ми продали квартиру, подаровану моїми батьками, за ці гроші ми добудували особняк і перебралися туди. Будинок та ділянку Роман також оформив на себе.

Ми щасливо жили у новому будинку 13 років. Я всі сили вклала в оформлення інтер’єрів, своїми руками робила оригінальні розписи, вітражі, щоб було красиво і затишно. Посадила сад, зробила розкішні квітники, а всі овочі були зі свого городу.

Старша дочка Олександра вийшла заміж і поїхала на інший кінець країни, молодша Алінка вже навчалася на псиголога на третьому курсі.

І одного нещасливого дня до доньки позайматися в гості прийшла її університетська подруга Віка. Вона дуже загравала з моїм чоловіком, а той був задоволений такою увагою юної красуні. Не буду довго розповідати, бо важко. Закінчилося тим, що Роман подав на розлучення і відразу, як отримав бажане, одружився з цією подругою.

Мене з дому виселив до однокімнатної квартири, яка дісталася від його батьків. При розподілі майна суд не врахував жодних моїх доводів про те, що в будівництво будинку були вкладені кошти від продажу квартири, подарованої моїми батьками, і ділянка теж від них. У мене, як виявилося, немає жодних прав на спільно нажите майно, оскільки я ніколи не працювала.

У чоловіка був дорогий відомий адвокат, а в мене практично ніякого захисту. У мене навіть відібрали той автомобіль, який Роман подарував мені на 45-річчя, але оформив теж на себе.

Зараз у будинку, побудованому й облаштованому мною, живе ця Вікторія, яка прийшла на все готове, вона їздить моєю машиною і дивиться на мене, як на порожнє місце.

Дочка Аліна спочатку була проти одруження батька на своїй ровесниці, але потім змирилася, адже Роман платить за її навчання і повністю утримує.

А я нічого не маю. За спеціальністю до школи мене у 55 років і без стажу ніхто брати не схотів, знайшла роботу у страховій компанії на мінімальну зарплату.

Ось такий підсумок мого життя, яке я присвятила Роману і родині, дітям та сімейному гніздечку. З прийдешнім днем народження мене.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!