fbpx

Мені не подобається така робота чоловіка, і проживши разом сім років, я недавно таки наважилась на серйозну розмову. – Влаштуйся на роботу в нашому районі. Так, зарплата буде нижчою, але ми будемо разом. Це ненормально, ти там, а ми тут з сином одні. – Ти знала на що йдеш, коли виходила заміж. Не подобається – розлучайся

Мені не подобається така робота чоловіка, і проживши разом сім років, я недавно таки наважилась на серйозну розмову. – Влаштуйся на роботу в нашому районі. Так, зарплата буде нижчою, але ми будемо разом. Це ненормально, ти там, а ми тут з сином одні. – Ти знала на що йдеш, коли виходила заміж. Не подобається – розлучайся.

Ми з Максимом одружені 7 років. Живемо в селі, маємо свою хату. Весь цей час чоловік працює на залізній дорозі, і все б нічого, якби робота його знаходилась десь поблизу нас, але ж ні. Максим два тижні дома, два тижні на роботі в іншій області.

Відразу скажу, що коли ми познайомилися, а потім одружилися, не було якоїсь розмови про те, що робота комусь не подобається або щось ще, все було сприйнято мною, як належне.

Перший час, роки три-чотири, ми постійно телефонували один одному. Дзвонив він, я писала смс, мало людина на посту або зайнята. Дзвінки були кожен день, навіть по кілька разів на день.

Поступово дзвінків ставало все менше. Більше смс, наприклад: “все нормально, як ти?”

Я писала у відповідь велике смс, з розповіддю, що у мене нового і питала його про це ж. Раніше у відповідь прилітало: “все чудово”, потім просто перестав відповідати.

З кожним днем ​​мені ставало все сумніше. Коли Максим був дома, все начебто було добре. Я відкидала якісь зради, так як кілька разів, мені, звичайно, соромно, перевіряла його телефон.

Два роки тому ми стали батьками чудового синочка. Максим взяв відпустку на цілий місяць. Все було чудово. Перші пів року після народження він знову дзвонив кожен день з роботи, потім через день, а тепер раз на три чотири дні.

Коли я спробувала поговорити з Максимом про це, він відповів, що все ж в порядку, чого просто так дзвонити? А якщо щось трапиться, то я можу сама його набрати.

З кожним днем ​​мене це ображало все більше і більше, раніше мені було прикро тільки за себе, а тепер і за сина. Я намагалася кілька разів відновити цю розмову, але чоловік відмахувався.

Цього разу я дуже чекала Максима з роботи. Він подзвонив за 2 тижні всього два рази. Перший раз, коли добрався і приступив до роботи, другий через тиждень, і розмовляти йому було ніколи. Наша розмова тривала 30 секунд.

Я готувалася до розмови. Чоловік був хорошим водієм, у нього були всі категорії, і у нас в районі він міг знайти гідну роботу, з зарплатою трохи менше, але якщо відняти гроші, які витрачалися на дорогу і їжу, вийшло б те ж саме.

Коли Максим приїхав, я ледь дочекалася наступного дня і почала розмову з того, що ми з сином дуже за ним нудьгуємо. Виклала все, що планувала.

Чоловік мовчки дивився на мене. А потім спокійно сказав: “Коли ти виходила за мене заміж, ти прекрасно знала, що моя робота саме така. Тепер же, якщо тобі щось не подобається, ти можеш жити одна. Подавай на розлучення, нас розлучать, а ти знайдеш собі такого чоловіка, який тобі потрібен”.

Після цих слів він вийшов, а я залишилася сидіти, абсолютно не розуміючи, що мені тепер робити.

Фото ілюстративне – bi.im-g

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page