fbpx
життєві історії
Мені нещодавно виповнилося 30 і моя мама намагається «долюбити» мене зараз, а не тоді, 20-25 років тому, але це трохи не так працює. Моя мама сердиться та йде до себе в квартиру. Я взагалі мало що розумію і йду за нею. Але вона зачиняє переді мною двері. І я просто сиджу в коридорі. До речі, про квартири. Моя мама продала квартиру в рідному місті та купила під Києвом. І тут виявляється, що бабуся продає свою квартиру та переїжджає до сестри

Мені нещодавно виповнилося 30 і моя мама намагається «долюбити» мене зараз, а не тоді, 20-25 років тому, але це трохи не так працює.

У ранньому дитинстві мною переважно займався дідусь, до третього класу, а потім його не стало. І це був наймудріший з усіх людей, кого я знав. А ще найтерплячіший, інакше як він терпів бабусю. Вона була з тим ще характером, втім, моїй мамі це передалося, і все дитинство я жив між суперечками між ними. Квартири були на одному поверсі, тож я ночував то у мами, то у бабусі.

Як не стало дідуся, мама вирішила вийти заміж. Мені було 8-9 років, і я був проти. На самому весіллі я прямо розплакався, і мене відвели в окрему кімнату, щоб я не псував церемонію. В той період житт ямами з вітчимом я ночував частіше у бабусі. А ще на той час мама отримувала просто величезні гроші для нашого регіону. Тому в мене завжди був гарний одяг, але на тому і все. Гроші йшли на ремонт квартири, книги з мистецтва, так, ті самі, що у закритих вітринах книжкових, її подорожі та утримання її нового чоловіка, який і не думав працювати.

До речі, про батька. Вони з мамою розлучилися, коли мені й року не було. Через те, за словами матері, що він не хотів працювати. І це правда. Часу зі мною він не проводив. А ось у мої 9-10 років почав приїжджати та забирати мене на прогулянки. Само собою, це були тоді для  мене найочікуваніші моменти. По суботах після школи він водив мене в комп’ютерний клуб, потім гуляли, купував мені усілякі смакоти, ми з ним гралися в сніжки. А потім тато кось зник.

Якось випадково я почув розмову бабусі та мами, виявилося, це бабуся тата просила зі мною спілкуватися і іноді навіть давала «бюджет» для таких прогулянок. А мати заборонила. На той момент вона все ж таки розлучилася.

І ось новий  2002 рік. Ми збираємося у бабусі, ось ця вся новорічна метушня з апельсинами та ікрою. І тут приходить батько. Моя мама сердиться та йде до себе в квартиру. Мені 11, я взагалі мало що розумію і йду за нею. Але вона зачиняє переді мною двері. І я просто сиджу в коридорі перед її дверима, плачу та стукаю. На вмовляння бабусі повернутися до неї я не реагую, адже мама є ж. Я думаю, що вона чомусь гнівається на мене.

За підсумком, 2002 я зустрічаю, сидячи під дверима біля квартири мами. З 11 вечора до 2-ї ночі. Я вже майже заснув, але вийшов сусід і здивувався. він зміг достукатися до мами, щоб вона мене впустила. І ми такі, як в американських фільмах, мило зустріли Новий рік.

Недавно я намагався проговорити про той випадок з мамою, але вона каже, що цього не було і вона не пам’ятає. Ще з її роботою я її майже не бачив, бо вона часто працювала допізна. І приїжджала, коли я вже спав. Але кожен такий день я їй дзвонив на роботу і питав, коли вона приїде додому. Часом до першої години ночі дзвонив (а о 8:30 вже перший урок), а вона просто не брала слухавку, бо я втомлював її своїми дзвінками.

І ось всякі такі дрібниці і виросли в те, що нещодавно я їй говорю: мамо, а пам’ятаєш, коли мені між першим і другим і потім між другим і третім курсом жити не було де, а вона каже, що не пам’ятає. І тоді я зрозумів, що ніколи не говорив їй про свої проблеми. І після 16 років, як я переїхав до столиці, вона нічого не знає про моє життя. Навіть про своє розлучення я розповів, коли вже роз’їхалися з колишньою дружиною та отримали документ про роботу, за умови, що мама тоді вже купила квартиру в Києві. До речі, при цьому мама мені сказала: ну і добре, мені твоя дружина все одно ніколи не подобалася. А ось бабуся: ну буває, це був досвід для тебе, головне, що мирно розійшлися, все в тебе буде. Начебто схожі відповіді, але все ж таки різні.

До речі, про квартири. Моя мама продала квартиру в рідному місті та купила під Києвом. Та квартира наполовину була моя, і вона всіляко говорила, що нова квартира також і моя – я там ні дня не прожив. Але це мій вибір. І тут виявляється, що бабуся продає свою квартиру та переїжджає до сестри. І каже, що це мої гроші для першого внеску за іпотеку. Хоч я й відмовляюся, бо не звик отримувати від них допомогу, але погоджуюся. І ще бабуся каже, що моя мати не в собі тож вона не хоче давати ці гроші їй. І рік тому бабуся дзвонить, вибачається, я не розумію, за що, а вона говорить, що віддала ці гроші матері, а та взяла собі другу квартиру. Але каже, що вони домовилися, що мені підуть гроші з продажу квартири.

І ще: цієї зими бабуся приїжджала до мами, бо тій потрібна була допомога. Ця поїздка закінчилася тим, що мама вказала бабусі на вихід. І це призвело до того, що, незважаючи на те, що моя мама завжди мене намовляла проти бабусі, зараз ми з бабусею спілкуємося кожні два дні. І вона, виявляється, не засуджує всі мої тату, фарбування волосся у різні кольори, ми з нею обговорюємо взагалі різні речі, будь-які теми. А з мамою мені не хочеться спілкуватися. Вона вже рік заблокована у мене в Інстаграмі і зараз, коли їй хочеться посперечатися зі мною, то я на кілька днів блокую її у вайбері. Ось така у мене історія взаємин з рідними.

Навіть не знаю, хто для мене моя рідна мама, бабуся в рази дорожча і ближча.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com