Мене звуть Маша, мого чоловіка Толя, у нас дуже міцна та дружня сім’я, двоє діток — дві наші гарненькі дівчинки, наш тато просто обожнює своїх принцес, він їх балує, вони більше з ним діляться, ніж зі мною.
Я дуже люблю чоловіка, а він мене, але я стала помічати, що він останнім часом чомусь сильно стурбований, став нервовим, іноді міг навіть накричати на дітей. Джерело
Я не могла зрозуміти, в чому справа, а коли запитала у чоловіка, то він мені відповів:
— У мене великі проблеми на роботі
Я і заспокоїлася.
Але час минав, а у нас вдома краще не ставало, і тільки я вирішила серйозно поговорити з чоловіком, як пролунав дзвінок по телефону і мені жінка сказала:
— А ви, знаєте, що у вашого чоловіка є друга сім’я? У нього там син Миколка
І жінка повісила трубку.
Я не могла повірити в те, що мій чоловік мені зрадив, я не могла дочекатися його з роботи, і коли він прийшов, то я запитала у нього прямо:
— Коханий, а хто такий Миколка?
Чоловік не очікував від мене такого питання, він почав щось говорити, але я нічого не могла зрозуміти. І тоді я йому сказала, що якщо він зараз сам не розповість мені правду, то я її дізнаюся сама.
Тоді чоловік сказав, що три роки тому він закрутив роман на роботі з молодою дівчиною.
Вона завaгiтніла, але мій чоловік їй сказав, щоб вона зробила аборт, він їй сказав, що не збирається кидати свою сім’ю, що він дуже любить мене і своїх дітей, але вона вирішила прив’язати мого чоловіка дитиною.
Вона народила хлопчика, але вона погана мати, так що мій чоловік не хотів, щоб його дитина була сиротою.
Я не могла повірити в те, що це відбувається в моїй родині.
Я пробачила чоловіка, я його дуже любила і знаю, що він мене теж любить, але ще у нас були діти, дівчатка і спати не лягали, поки тато, саме тато не розповість їм якусь історію.
Одного разу я зустрілася з подругою, з якою не бачилася після закінчення інституту, вона працювала в дитячому будинку.
Ми йшли з нею і вирішили зайти в кафе, і я побачила, як мій чоловік сидить поруч з хлопчиком, якому було років п’ять, я зрозуміла, що це і є син мого чоловіка.
А моя подруга сказала мені:
— Ось при живих батьках і сирота, — і показала на мого чоловіка і хлопчика.
І вона мені розповіла, що мама хлопчика відмовилася від нього, вона вийшла заміж і поїхала в іншу країну жити, а у батька своя сім’я, ось і виходить — батьки живі, а дитина сирота.
Ми з подругою посиділи, потім вона пішла, а я встала, підійшла до чоловіка і запитала:
— Дорогі мої чоловіки, а чи не час вам повернутися додому?
Коля на мене подивився і я побачила в його очах страх, нерозуміння, а коли я посміхнулася, то він розплакався, підбіг до мене, обійняв і сказав:
— Мамочко, я знав, що ти мене забереш додому!
Я обняла цього хлопчика і зрозуміла, що я його більше нікому не віддам.
Ми його всиновили з чоловіком, тепер у нас троє дітей, дівчатка дуже полюбили Миколку. А ця дитина тепер найщасливіша в житті.
Я зустрілася з бабусею Колі, і вона мені розповіла, що її дочка ніколи і не любила мого чоловіка, а Миколку, так вона взагалі ненавиділа.
Зате тепер у нашого сина є люди, які його дуже люблять.
Минуло дуже багато років, дівчатка виросли і одружилися, у них все добре, син закінчує медичний інститут, ми дуже пишаємося нашими дітьми.
Я думаю, що вчинила правильно, що син мого чоловіка від іншої жінки має сім’ю, яка його любить.
Не можуть діти при живих батьках бути сиротами, це великий гріх.
