Ми з Романом одружилися два роки тому. Я не була в нього особливо закохана, але мені було за тридцять, і всі родичі почали мене підганяти. Батьки постійно запитували, коли я нарешті подарую їм онука.
У цей момент я і познайомилася з Романом. Він був досить гарний, мав пристойну роботу, тому я подумала, чому б не спробувати. І це була хороша ідея. Через рік ми відгуляли весілля, і я повинна сказати, що Роман дуже хороший у багатьох речах. По дому допомагає, готує і ні за що не виправдовується.
Тим не менш, наші майже ідеальні стосунки мають один недолік – управління грошима Романа. Він зовсім не вміє цього робити. Він купує все, що збреде йому в голову. І навіть не замислюється, чи потрібно йому це. Він справді нестерпний у цьому.
Але хоча я довгий час закривала на це очі, то останнім часом я здаюся в цьому плані.
Тиждень тому він придумав ще одну непотрібну річ, купив навушники. При цьому схожі він купив менше місяця тому. Я не розуміла, навіщо йому ще одні. Потім вийшов новий iPhone, і він швиденько вирішив обновитися, хоча і попередній ще в дуже гарному стані.
Я справді незадоволена цим. Мені здається, що він поводиться дуже безвідповідально, тому що купує дуже дорогі речі, без яких цілком може обходитися.
Найгіршим у всій ситуації та його поведінці є те, що я чекаю дитину. Менш ніж за місяць має народитися син, і Роман не зміг купити йому навіть ліжечко.
І тому я так на нього розлютилася. Я не можу зрозуміти, як хтось може бути таким безвідповідальним і марнотратним. Я починаю шкодувати, що вийшла за нього заміж.
Я боюся, що коли наш хлопчик одного разу піде до школи, замість того, щоб купити йому портфель, Роман купить собі новий планшет.
Найгірше те, що Роман не бачить у цьому нічого поганого.
– Я ж заробляю достатньо грошей, можу собі дозволити, – сказав він мені, коли я розлютилася на нього.
Так, у нього на це достатньо грошей, але він повинен вже думати про сім’ю, а не про свої забаганки.
Що скажете з цього приводу? Такі люди змінюють свої звички?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт