– …Мені так шкода Іринку! Уявляєш, до весілля все було готово вже, все замовлено. І тут такий облом! На ній лиця не було, що там говорити…
– Ага, просто жахлива ситуація. Всі в курсі вже, що весілля планувалося, а тепер кожному треба пояснити, що нічого не буде. Люди, звичайно, не питають в лоб, що трапилося, але у всіх очі по ложці і за спиною щось все одно перешіптуються…
…Дві подруги років двадцяти п’яти сиділи в кафе на першому поверсі великого офісного будинку. Для обіду було ще зарано, тому народу в закладі було зовсім небагато. Дівчата їли салати і обговорювали офісні новини.
– У нас на роботі тільки про це зараз і говорять. Одні Іринку захищають, але є і такі, уявляєш, які встали на сторону нареченого. Правий він, кажуть, від такої сімейки краще триматися подалі…
– А що ж сталося? Ти у курсі?
– Ох, та в курсі, звичайно, ми ж з нею півроку вже в одному кабінеті сидимо… Загалом, є у Оксанки молодша сестра. Щось там з підліткового віку не так пішло – п’є, гуляє, не працює і не вчиться ніде. У сімнадцять років народила дитину і залишила, він їй бувне потрібен…
– Батькам підкинула?
– Гірше… Батьки її виховувати онука не хотіли принципово, дочка відправляли на… але вона не послухалася. В результаті хлопчик потрапив до дитячого будинку, а потім його всиновили чужі люди… Власне, наречений через цю дитину і встав на диби. Мовляв, сестра-алкоголічка – це ще півбіди. А ось як дитина при живих і благополучних родичах виявився кинутий, що ж ви за люди-то такі, мовляв…
– Хм. А хто там благополучний-то, крім самої Іри?
– У тому-то й справа… Вони з сестрою досить пізні діти, батьки пенсіонери ззі села, з копійчаною пенсією. Зі здоров’ям у них не дуже. Ну куди їм ще немовляти? У них ні грошей, ні сил на виховання, вони відразу сказали, що не потягнуть… А там майже село, без перспектив. Іра молодець, що вирвалася звідти! Всього сама домоглася тут за кілька років. Працює, кар’єру робить, їй адже ніхто ніколи нічим не допоміг…
– Слухай, а наречений, по ходу, не знав про її сестру спочатку?
– Ну, а хто про таке захоче розповідати? Знав, що є сестра, живе де батьки. А що там з сестрою і як вона сказала, коли він уже з’ясовувати почав – чому, мовляв, сестра на весілля не приїде. Ну і ось, причепився він до цієї дитини. Мовляв, як же так можна було! Це ж онук твоїх батьків, твій рідний племінник! Іра каже, а що мені треба було його собі забрати? Їй було двадцять три роки було, коли він народився…
– Вона вже до міста поїхала на той час?
– Так, тільки-тільки, працювати почала. Ні знайомих, ні двора, ні грошей своїх ще не було. Яка дитина, тим більше, чужа? Загалом, посперечалися вони з нареченим, посварилися навіть. Пішов він від неї сильно задуманий, а на наступний день подзвонив і сказав, що здається, поквапилися вони з весіллям. Дивний якийсь! Неначе це не сестра, а Іра народила і кинула дитину!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
