Мені цікаво, що скажуть про мою історію саме жінки, в ній все не однозначно. Це почалося приблизно два роки тому, коли я влаштувався системним адміністратором в велике рекламне агентство. Як ви вже напевно здогадалися, колектив у нас, в основному, жіночий і молодий.
Нічого не віщувало «біди», поки до нас не влаштувалася нова співробітниця Наталя, висока красуня брюнетка зі сліпучою посмішкою. Так, мало не забув, на той момент я був одружений вже 4 роки, і у нас з дружиною Людою росла красуня-донька.
Повертаючись до новенької дівчини, хочу сказати, що наша симпатія від початку була взаємною. До слова, у неї теж є чоловік, який її дуже кохає і просить про дитину.
Раз на тиждень у неї «ламався» комп’ютер, ми закривалися в кабінеті і, мило розмовляючи, пили чай. Все закрутилося на новорічному корпоративі, де ми зізналися одне одному про свої почуття. Ви не повірите, я відчув себе років на 15 молодшим! Таких сильних емоцій я не відчував дуже давно, адже після довгих років у шлюбі так не вистачає подібного драйву!
Тепер ми п’ємо чай в її кабінеті вже не так, як раніше, а набагато цікавіше…
У нас з Наталкою з’явилася «термінова» і «важлива» робота у вихідні, відрядження, нічні зміни. Своїм половинкам ми розповідати про наш роман не плануємо, адже нас і так все влаштовує. Наші стосунки побудовані на забороні і на почуттях, на гостроті вражень. Боюся, що без цих емоцій не буде і цих пристрасних відносин.
Знаю, що не правий по відношенню до Людмили. Але я її дуже люблю і поважаю. А цей службовий роман – енергетик, який заряджає мене життєвою енергією. Я приходжу додому відпочившим і віддаю частину цієї енергії сім’ї.
Як вважаєте, чи мають право на життя такі стосунки?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
