fbpx
життєві історії
Мені всього 23 роки. Мама свого часу сама вмовила мене народити погодок, а зараз не допомагає з онуками, хоча живе на нашій же вулиці. Чоловік у мене служить, я сама з дітьми. Не розумію маму

Не розумію маму, поясню, чому. Мені всього 23 роки. Мама свого часу сама вмовила мене народити погодок, а зараз не допомагає з онуками, хоча живе на нашій же вулиці. Чоловік у мене служить, я сама з дітьми.

Мама не хоче сидіти з онуками, а я нічого не встигаю, собі часу зовсім не приділяю. Народити другу дитину вмовила мати. Дітки у нас з Русланом погодки.

Спочатку мама мені допомагала, а зараз буває у нас все рідше і рідше. Посилається на зайнятість на роботі, погане самопочуття — та на все на світі, аби не сидіти з онуками, які, як я розумію, все більше її напружують.

Я її чудово розумію, адже вона ще дуже молода, та від цього мені не легша. Мама завжди знайде спосіб, щоб не приїжджати до нас. Щодня одне й те саме – кручуся 24/7, як білка в колесі, а ввечері ледве до подушки доповзаю.

Дзвоню майже щодня мамі, прошу приїхати допомогти, а в неї постійні відмовки – і так прикро і сумно стає.

Найрідніша людина залишила мене саму зі своїми проблемами, сама живе собі на втіху, а до дочки та онуків їй і справи немає.

Зараз всі гуртуються, одне одному допомагають, але моя мама виявилася не такою людиною.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.