fbpx

Мені вже 63 роки, але доводиться працювати, бо ж на пенсію не проживеш. Дочка Марта народила трьох дітей, і весь світ їй з тієї причини повинен допомагати. Дивлюся у вічко – привела! Я зачинилася і сиджу тихо, на телефоні звук швидко вимкнула, щоб не чутно було

Мені вже 63 роки, але доводиться працювати, бо ж на пенсію не проживеш. Дочка Марта народила трьох дітей, і весь світ їй з тієї причини повинен допомагати.

Допомогала я протягом 7 років усім, що могла. І матеріально та фізично. Але ж у вихідні й мені хочеться просто відпочити, зайнятися якимись особистими справами. Тим більше, що живемо ми з 83-річною мамою в одному будинку. Їй теж необхідна моя турбота та увага.

Але Марта переконана, що я маю всі вихідні і години після роботи перебувати у неї вдома і допомагати, або вона мені дітей заводить, а сама йде справами займатися, вони ж теж у сусідньому будинку мешкають. А іноді у мене просто немає сил.

На цьому грунті постійне незадоволення і причіпки з боку дочки. Намагаюся пояснити, що я маю своє життя, що я хочу відпочити, почитати і подивитися телевізор. Але повне нерозуміння та претензії, більше нічого.

Мама сердиться, що дочка «сіла мені на голову». Вона була суворою в дитинстві з Мартою, єдиною онучкою, тепер та платить їй тією ж монетою, спілкується холодно і не часто. Мама засмучується, а я не хочу нагадувати їй про все. І так кругом неправа.

Сьогодні я ось що зробила. Після роботи готувала собі вечерю, прибирала трохи. Тут – дзвінок у двері.

Дивлюся у вічко – привела всіх трьох! Я зачинилася і сиджу тихо, на телефоні звук швидко вимкнула, щоб не чутно було, адже Марта мені, стоячи під дверима, разів десять дзвонила. А я не вийшла. Може, хоч так щось зрозуміє.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page