Мені вже 65 років, а сестра на чотири роки старша. Колись ми домовилися, що трикімнатна квартира наших батьків у центрі міста дістанеться їй. Я ж додивлюся нашу бабусю і успадкую її двокімнатну квартиру в будинку ще повоєнної будівлі. так і зробили. А тепер сестра виселила мене на холодну дачу з пічкою-буржуйкою, водою з криниці і туалетом на вулиці… Дожився.
***
Мені вже 65 років, а сестра на чотири роки старша. Чверть століття тому, коли постало питання про спадкування житла, ми домовилися, що трикімнатна квартира наших батьків у центрі міста (багатоповерхівка з ліфтом) дістанеться їй. У неї дочка на виданні і чоловікові до роботи близько. Я ж додивлюся нашу бабусю і успадкую її двокімнатну квартиру в будинку ще повоєнної будівлі.
Так все і вийшло. Сестра видала заміж дочку і няньчила онука. Я поховав бабусю і потихеньку довів її квартиру до розуму. Фактично зробив капітальний ремонт із заміною комунікацій у всьому стояку. Опалення автономне автоматичне, водопідігрів теж, напруга стабілізована, побутова техніка якщо і не преміум-класу, то просто хороша. Живи та радій.
Років сім тому познайомився я з жінкою з райцентру, та й переїхав до неї. Через кілька місяців приїхали до нас в гості моя сестра з чоловіком. Попросилися пожити в моїй квартирі. Дочка, мовляв, знову чекає дитинку. Нехай вони вчотирьох живуть в трикімнатній, а вони поживуть поки у мене. А там дачу продадуть, гараж, одну з машин і куплять собі квартиру.
Я погодився. Вони переїхали. Я ж прожив в приймах скільки зміг, і ось півтора року тому ми розлучилися.
Повернувся до себе. Сестра з чоловіком у мене обжилися, і з’їжджати не хочуть. Та й не можуть. Чоловікові її вже під 80, хворіє. До того ж у дочки і без них тіснота. Дачу з машиною і гараж так ніхто і не купив, та й ціни нині такі, що на квартиру не вистачить.
Сестра запитала, чи не погоджуся я пожити на дачі? Будиночок невеликий, зате кам’яний. Машину мені дадуть, щоб їздив. Гараж теж в моєму розпорядженні.
Що на це скажеш? До самотності мені не звикати, з машинами дружу, родичів ціную. Став жити на дачі, тільки не життя це, а боротьба за існування.
Будиночок – бетонна будка в 12 квадратних метрів з пічкою-буржуйкою і водою з криниці. Туалет на вулиці.
Митися їжджу до себе (або вже до сестри) на квартиру. і то якщо старі «Жигулі» заведуться. У магазин ходжу через все селище, та й що це за магазин? ” Наливайка” для місцевих. Як бути далі, незрозуміло. Виставити сестру не можу, недобре це, ен по-родинному. Та й куди?
Дочка її змінила чоловіка, і тепер вони подумують завести ще одну дитину, вже третю. Жити на цій дачі, латати стару машину сил вже немає… Так все набридло, ватомився. Зняти б собі пристойне житло, так нема на що. Що робити – не знаю…
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
