Мені вже 72 роки, овдовів кілька років тому. Жив на Херсонщині, тримав теплиці. Все втратив. Забрала мене в Швецію дочка, яка вийшла за шведа заміж.
Швеція – дивовижна країна! Але як насправді живуть люди у Швеції, мало хто скаже.
Мій зять – шведський бізнесмен, живуть вони непогано, але досить скромно.
Тут я відразу відчув, що у нас люди почуваються вільнішими. У Швеції кожен переймається тим, що про нього подумають інші, вони інакше дивляться на суспільство. Будь-яке, навіть найменше рішення приймається з огляду на те, як це сприймуть оточуючі.
У нас, наприклад, у вуличній пробці мало хто поступиться місцем, якщо навіть це принесе вигоду іншим. Кожен водій намагатиметься вирватися вперед хоч на півметра, не дасть проїхати іншим, і всі через нього стоятимуть. Так, це лише приклад, але він характерний і для бізнесу, і для багатьох інших галузей. Тут інакше, всі думають про оточення.
Що мені не подобається в Стокгольмі, то це те, як ретельно тут планують своє життя, на роки вперед. Люди звикають до зони комфорту та не бажають її покидати. Це досить не цікаво. Дочка й зять навіть жартують про таблиці в “Excel”, куди шведи заносять усі свої плани щомісяця.
У Швеції податки набагато більші. Вони віддають близько половини заробленого. Натомість держава надає все необхідне: інфраструктуру, освіту, медичні послуги. Якщо жити із сім’єю, то Швеція, звичайно, гарний варіант.
Кухня тут мені подобається. Хоча ще сто років тому шведи жили дуже бідно — цілий рік усі харчувалися однією картоплею, розповів зять. Нічого подібного до наших борщів у Швеції не їдять.
У Швеції всі міські будинки належать якимось колективам. Якщо живеш у будинку, то у будь-якому випадку перебуваєш у такому колективі. Кожні кілька місяців власники збираються та обговорюють, що потрібно відремонтувати, що виправити. Витрати поділяються на всіх. Доводиться їм щомісяця відкладати гроші до загального бюджету.
У нас все по-іншому. Ліфт може працювати погано, а фасад виглядати облуплено й недоглянуто, зі стелі може сипатись штукатурка. Самі, словом, знаєте. Але ніхто не знає, чия це відповідальність і хто за це відповідає. Люди беруть на себе відповідальність лише за те, що знаходиться всередині за їхніми дверима. Спільне нікого не цікавить.
У Швеції все по-іншому, люди відповідальні, думають одне про одного, а влада – про людей. І це мені подобається.
Що мені справді незрозуміло, то це стосунки між чоловіками та жінками. У них абсолютна рівність. Якщо чоловік відчинить двері перед жінкою, це її образить. У нас же все навпаки, висловлять невдоволення, якщо з дівчиною ти недостатньо чемний.
Я запитував, чи подобається це дочці, а вона каже що звикла і це абсолютно нормально. Ну, а мені що? Головне, щоб їй добре було.
Шведки ж менш цілеспрямовані, домашні, навіть трохи передбачувані та нудні. Так каже мій зять, і він дуже задоволений своєю цілеспрямованою і активною українською дружиною – моєю донечкою.
Щодо різниці в менталітеті, то люди у Швеції дуже бояться обдурити. У них податкові структури завжди найбільше інформації одержують від сусідів. Для шведа цілком нормально зателефонувати до податкової з пропозицією перевірити сусіда, якщо той раптово купив автомобіль або щось таке. І це мені, звісно, теж не зрозуміло, не наша ментальність.
Скромність у Швеції всюди заохочується. А ось успіхами хвалитися не прийнято. Тому багато чиновників тут їздить на роботу на велосипедах, без сирен і мигалок. І це чудово. А у нас важливо демонструвати, що в тебе є влада, що ти депутат чи хто там ще.
Цей принцип зберігається й у бізнесі, де начальник у нашій фірмі повинен кожному говорити, що робити. Тут інакше, мій зять-шеф поводиться з підлеглими як з рівнею.
Важко у моєму віці звикати до нових умов життя, але я стараюся всім цікавитися й дізнаватися нове – це рятує від туги за домівкою. Але туди все рівно повертатися не можна… Я радий, що мене забрала дочка. щорідні зі мною поруч. і вдячний за це Богу.
Всім мирних і світлих Новорічних свят, і скорішої нам перемоги!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
