fbpx

Мені вже 72 роки, овдовів кілька років тому. Жив на Херсонщині, тримав теплиці. Все втратив. Забрала мене в Швецію дочка, яка вийшла за шведа заміж. Але як насправді живуть люди у Швеції, мало хто скаже. Мій зять – шведський бізнесмен, живуть вони непогано, але досить скромно. Витрати поділяються на всіх. Доводиться їм щомісяця відкладати гроші до загального бюджету. Що мені справді незрозуміло, то це стосунки між чоловіками та жінками

Мені вже 72 роки, овдовів кілька років тому. Жив на Херсонщині, тримав теплиці. Все втратив. Забрала мене в Швецію дочка, яка вийшла за шведа заміж.

Швеція – дивовижна країна! Але як насправді живуть люди у Швеції, мало хто скаже.

Мій зять – шведський бізнесмен, живуть вони непогано, але досить скромно.

Тут я відразу відчув, що у нас люди почуваються вільнішими. У Швеції кожен переймається тим, що про нього подумають інші, вони інакше дивляться на суспільство. Будь-яке, навіть найменше рішення приймається з огляду на те, як це сприймуть оточуючі.

У нас, наприклад, у вуличній пробці мало хто поступиться місцем, якщо навіть це принесе вигоду іншим. Кожен водій намагатиметься вирватися вперед хоч на півметра, не дасть проїхати іншим, і всі через нього стоятимуть. Так, це лише приклад, але він характерний і для бізнесу, і для багатьох інших галузей. Тут інакше, всі думають про оточення.

Що мені не подобається в Стокгольмі, то це те, як ретельно тут планують своє життя, на роки вперед. Люди звикають до зони комфорту та не бажають її покидати. Це досить не цікаво. Дочка й зять навіть жартують про таблиці в “Excel”, куди шведи заносять усі свої плани щомісяця.

У Швеції податки набагато більші. Вони віддають близько половини заробленого. Натомість держава надає все необхідне: інфраструктуру, освіту, медичні послуги. Якщо жити із сім’єю, то Швеція, звичайно, гарний варіант.

Кухня тут мені подобається. Хоча ще сто років тому шведи жили дуже бідно — цілий рік усі харчувалися однією картоплею, розповів зять. Нічого подібного до наших борщів у Швеції не їдять.

У Швеції всі міські будинки належать якимось колективам. Якщо живеш у будинку, то у будь-якому випадку перебуваєш у такому колективі. Кожні кілька місяців власники збираються та обговорюють, що потрібно відремонтувати, що виправити. Витрати поділяються на всіх. Доводиться їм щомісяця відкладати гроші до загального бюджету.

У нас все по-іншому. Ліфт може працювати погано, а фасад виглядати облуплено й недоглянуто, зі стелі може сипатись штукатурка. Самі, словом, знаєте. Але ніхто не знає, чия це відповідальність і хто за це відповідає. Люди беруть на себе відповідальність лише за те, що знаходиться всередині за їхніми дверима. Спільне нікого не цікавить.

У Швеції все по-іншому, люди відповідальні, думають одне про одного, а влада – про людей. І це мені подобається.

Що мені справді незрозуміло, то це стосунки між чоловіками та жінками. У них абсолютна рівність. Якщо чоловік відчинить двері перед жінкою, це її образить. У нас же все навпаки, висловлять невдоволення, якщо з дівчиною ти недостатньо чемний.

Я запитував, чи подобається це дочці, а вона каже що звикла і це абсолютно нормально. Ну, а мені що? Головне, щоб їй добре було.

Шведки ж менш цілеспрямовані, домашні, навіть трохи передбачувані та нудні. Так каже мій зять, і він дуже задоволений своєю цілеспрямованою і активною українською дружиною – моєю донечкою.

Щодо різниці в менталітеті, то люди у Швеції дуже бояться обдурити. У них податкові структури завжди найбільше інформації одержують від сусідів. Для шведа цілком нормально зателефонувати до податкової з пропозицією перевірити сусіда, якщо той раптово купив автомобіль або щось таке. І це мені, звісно, теж не зрозуміло, не наша ментальність.

Скромність у Швеції всюди заохочується. А ось успіхами хвалитися не прийнято. Тому багато чиновників тут їздить на роботу на велосипедах, без сирен і мигалок. І це чудово. А у нас важливо демонструвати, що в тебе є влада, що ти депутат чи хто там ще.

Цей принцип зберігається й у бізнесі, де начальник у нашій фірмі повинен кожному говорити, що робити. Тут інакше, мій зять-шеф поводиться з підлеглими як з рівнею.

Важко у моєму віці звикати до нових умов життя, але я стараюся всім цікавитися й дізнаватися нове – це рятує від туги за домівкою. Але туди все рівно повертатися не можна… Я радий, що мене забрала дочка. щорідні зі мною поруч. і вдячний за це Богу.

Всім мирних і світлих Новорічних свят, і скорішої нам перемоги!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com

You cannot copy content of this page