Я виросла в багатодітній родині на Закарпатті. Я старша, і мені, звісно, доводилося няньчитися і гратися з молодшими братом і сестричкою. Звичайно, не це мені не завжди подобалося, адже більше хотілося проводити час з ровесника, гуляти з подружками і бігати на побачення.
Але я люблю свою родину, брата й сестру. Я допомагала батькам з малими, але водночас встигала гарно й вчитися. Я люблю свій край, наші гори-полонини, але мене чомусь завжди манила й приваблювала столиця – Київ, ще коли вивчали в школі історію Київської Русі, я вирішила , що неодмінно поїду навчатися в Києво-Могилянську академію в Києві і там буду жити.
Так і сталося: якщо дуже вірити й хотіти і щось для цього робити – мрії здійснюються. Я дійсно вступила в Києво-Могилянку, при чому – на бюджет. Але ви навіть не уявляєте, як я старалася, скільки ночей не спала, готуючись, їздила в Ужгород до однієї вчительки – прибирала у неї в хаті, а вона не брала з мене гроші за репетиторство.
І ось я у 18 років сама в столиці. Але я не довго відчувала себе чужою й самотньою в цьому великому місті – дуже швидко у мене з’явилися справжні друзі, а Київ став знайомим і рідним.
Навчатися мені подобалося. На третьому курсі я по обміну потрапила на рік в Англію, жила там в чудовій родині, вивчила англійську більш досконало. А потім повернулася додому, в Київ.
Звичайно, у мене були романи, але заміж я не поспішала – мені подобалася свобода, ти стільки всього можеш і встигаєш, коли належиш тільки собі!
В той же час на моїй малій батьківщині брат і сестра вже створювали свої родини, народжували діток. Зараз у сестри їх четверо, у брата двоє. Звичайно, я люблю по-своєму всіх племінників, буваю іноді вдома, дарую їм завжди на свята подарунки. Але є те, що мене дуже відрізняє від моїх рідних.
Я вже 7 років заміжня, працюю на приватній фірмі, добре заробляю, у нас з чоловіком є однокімнатна простора квартира-студія з виглядом на Дніпро, у кожного своя машина. дітей ми не хочемо і не будемо народжувати. Нам подобається жити для себе.
Ми займаємося спортом, плаванням. Багато подорожували світом до вторгнення, а тепер – Україною. Висипаємося. Дивимося багато фільмів і читаємо книги, потім все обговорюємо. Ходимо в кіно й театри. Любимо довго гуляти містом і їсти в ресторанах, замовляти щось смачне додому й вечеряти при свічках.
Ви ж розумієте – були би у нас малі діти, ми б не мали всіх цих можливостей і стільки часу для себе! Мені шкода дивитися на всіх моїх подруг і рідних, які все краще віддають дітям, живуть заради них, а на себе ні часу, ні сил ні фінансового ресурсу практично не мають!
Ми з чоловіком вирішили, що хочемо прожити це життя для себе й в задоволення. Ми багато працюємо, .але завдяки відсутності діток і тому, що нам ніхто не “мамкає-таткає” щохвилини, маємо купу можливостей відпочивати і цікаво жити це життя, витрачатися на себе, дарувати одне одному час і увагу. Ми щасливі!
Але ми припускаємо, що після 40 років усиновимо дитинку і зробимо щасливим якесь покинуте маля. Адже стільки обділених долею і батьківською опікою діток! Зараз ми з Данилом на такий крок ще не готові, але з часом все можливо.
І все б добре в моєму житті, якби не моя рідня. Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
Це мій вибір, моє життя. Я ж нікого не осуджую за інші вподобання – до душі вам вся ця метушня з дітлахами – та будь-ласка! Але навіщо лізти до мене з вказівками і запитаннями? Мені 36 років, я сама знаю. як мені треба жити!
Особливо тяжкою в цьому стала останнім часом мама: коли та коли??? 6 внуків їм з татом замало? Все більше я віддаляюся від своєї родини і їх поглядів на життя. Сумно, але я нічого не можу змінити, адже це саме вони мене не розуміють. Чи можливо, заздрять? Як ви думаєте? Цікаво почути сторонню думку.
Всім дякую за увагу, миру нам всім, щастя й перемоги!
Автор – Олена М., м. Київ.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
