fbpx

Мені вже тридцять п’ять минуло, а я досі холостяк. Мама своїми “бідканнями” вже мене замучила, але нічого. Для того щоб зникнути з метушливого та задушливого міста я і купив собі добротну дачу – двоповерхову! Знаходиться будиночок в двадцяти кілометрів від області – зручно і швидко. І все б добре, якби ж не нав’язливі сільські “дівиці”

Мені вже тридцять п’ять минуло, а я досі холостяк. Мама своїми “бідканнями” вже мене замучила, але нічого. Для того щоб зникнути з метушливого та задушливого міста я і купив собі добротну дачу – двоповерхову! Знаходиться будиночок в двадцяти кілометрів від області – зручно і швидко. І все б добре, якби ж не нав’язливі сільські “дівиці”

Рік тому купив я в селі будинок-цегляний двоповерховий, в хорошому стані, навіть сауна є. Вже дуже мені сподобалася тамтешня природа і село дуже хороше, від обласного центру всього двадцять кілометрів. Поруч річка, лісок.

Як настало літо, став я частіше туди приїжджати, щоб відпочити від міської метушні: половити рибу, попаритися в сауні. Приїжджав завжди один.

Цей будинок для мене-чисто чоловічий куточок, моя віддушина: ніяких жінок я туди не вожу.

А місцеві сорокарічні молодички кинули на мене “оком”: молодий, високий, ставний, на хорошій автівці, так приїжджає ще й в такий будинок.

До слова, там у всіх жителів одні дерев’яні хатинки і мій котедж занадто сильно виділяється на їх фоні.

То одна прийде принесе пиріжків, інша попросить допомогти по-сусідськи, третя готова доглядати за будинком, під час моєї відсутності.

Але недавно був просто фініш…

Взяв я вудки, пішов на річку. Сиджу один. Тут приходить Валя, яка все з пиріжками ходить. Але тепер взяла вона не пиріжки, а пляшечку з якоюсь бормотухою. Та й по ході було видно, що вона вже половину уприходувала.

– Привіт, у мене тут настойка з собою є, давай з тобою за твій улов а?

– Ні, дякую, я за кермом, сьогодні в місто поїду.

А сама собі наливає одну за другою! Ну, думаю, приплили.

– А даремно ти відмовляєшся! Ех, не залишилося нормальних мужиків у нас. Як баби, їй бог.

І наливає мені стакан. Чесно, мені вже щось набридло слухати гучні бабські бредні. Думаю, рибалка все одно не вдалася. Почав збиратися. Вона мені все одно простягає. Я взяв стопку – вилив на землю, забрав свої речі і пішов.

Вона витріщила на мене свої очиська. Стала щось говорити мені в слід. Я навіть не обернувся. Реально мене таке відношення нервує. Немає нічого гіршого, ніж “весела” немолода жінка. Видовище ще те!

Самій вже до 40-ка. За собою не стежить, в чарку заглянути любить, на молодих вішається. У себе повірила. чи що? Мені такі і даром не потрібні. Але зате хоч відстала.

Що скажете? Чи то я якийсь балуваний?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page