Мені за 50, а чоловік без пояснень пішов до іншої. Життя моє, можна сказати, скінчилося. У нього нові емоції, яскраві події, а у мене – самотнє скніння, одиноке існування. Не розумію жінок, які вміють радіти і жити для себе після 50-ти, адже це вже старість. її початок – так точно.
Я думала, що в мене відданий чоловік, але все виявилося інакше. Мені 55 років, і я навіть уявити собі не могла, що чоловік може колись мене покинути. Однак це сталося, незважаючи на 30 років спільного життя у шлюбі.
Зраду Дмитро подарував мені на наше перлове весілля.
Я познайомилася зі своїм чоловіком, коли ми ще були студентами. Здавалося, я виграла джекпот. Діма був дуже уважним і люблячим хлопцем. Я навіть не можу згадати, чи сперечалися ми на той час. Після закінчення вишу він зробив мені пропозицію, але з весіллям вирішили почекати. Хотілося стати на ноги та зрозуміти, як ми житимемо далі.
Мені було 25 років, коли я пішла під вінець. Дякуємо батькам, які допомогли з організацією. Все було просто чудово. Якщо чесно, я й уявити не могла, що моє життя складеться таким чином. Поруч із Дмитром я відчувала себе собою. Він подарував мені те саме жіноче щастя, за яким так часто женуться дівчата.
Через 3 роки я народила доньку. Діма на той час обіймав добру посаду в одній компанії. Я працювала віддалено. Життя йшло своєю чергою.
Дочка виросла, здобула медичну освіту і вийшла заміж. У 50 років я стала бабусею. Приблизно тоді я почала відчувати, що наші стосунки з Дмитром змінилися.
Я сильно поправилася, і чоловік перестав звертати на мене увагу. Мені й самій не подобалося, як я виглядаю. Тому я взялася за розум, сходила до фахівця. Виявилося, що зайві кілограми є наслідком перебудови організму. Все-таки вік уже який!
Всіми правдами і неправдами я намагалася позбавитися ваги, але це мені практично не вдалося. З чоловіком стосунки далі летіли у прірву. Та й розмовляти ми стали рідше.
Останні кілька років Дмитро часто їздив на дачу до друга. Він із ним ще зі школи знайомий. Юрій довгий час жив за кордоном, нещодавно повернувся. Ось Діма і їздив.
Щоправда, коли я хотіла раз літом поїхати з ним, щоб теж відпочити на природі, чоловік мені відмовив. Мовляв, не бабська це справа. Вони там рибу ловлять, футбол дивляться та випивають. Мені там буде просто нудно. Я не сперечалася з чоловіком, думала, що йому видніше. А потім виявилося, що ситуація дуже банальна. Він мені просто зраджував.
Причому тривало це досить довго. Думаю, що не менше ніж 2 роки. Зараз мені 55, і я вперше живу сама. Чоловік наважився сказати мені правду і піти з сім’ї. Розлучилися ми тихо та швидко. Я навіть його нову пасію бачила. Ця жінка чекала на вулиці Дмитра, поки ми підписували документи про розлучення. Подумати тільки!
Найбільше в цій ситуації я шкодую, що просто не поговорила з чоловіком по душам. Я так і не зрозуміла, що саме спричинило його поведінку й вчинок. Чи то я в чомусь винна, чи він просто втомився від одноманітного сімейного життя.
Мені дуже самотньо, але я не знаю, як це виправити. У моєму віці люди рідко знову закохуються та виходять заміж. Доньку смикати не хочеться: у неї своїх турбот вистачає. Щоправда, коли вона дізналася про те, що ми розлучаємося, влаштувала сцену. Діму назвала зрадником і більше з ним на зв’язок не виходила. Більше того, вона заборонила йому бачитися з нашою онукою.
Я не вважаю, що це правильне рішення. Але поки що відмовляти дочку не стала, бо знаю, що їй потрібен час. Як і мені. Що ж, здається, мій відданий чоловік залишився у минулому. Але як жити далі, я поки що не знаю. Чи є шанс не зустріти старість на самоті? Думаю, дуже й дуже малесенький.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
