Мені зараз 40 років. Заміж за Остапа вийшла у 20, чоловікові на той час було 23 роки. У нас двоє дітей, 19 і 18 років. За 20 років заміжжя я старанно працювала і зробила кар’єру – у мене тепер хороша посада і зарплата.
Остап же всі ці роки майже зовсім не розвивався, не рухався в перед, хоча можливість у нього була, це не він сидів у декреті з двома дітками, а потім поєднував материнство і роботу.
Чоловік 15 років тому відкрив невелику фірму з надання послуг – будує паркани, балкони. Я очікувала, що фірма розвинеться, у нього буде персонал, але він як працював з самого початку сам, так і досі працює. Тільки спину собі підірвав від тягарів. Рости і розвиватися він не хоче або не може.
Мені важко поважати його, оскільки я більше отримую і за статусом набагато вища за нього. Що мені робити? Піти? Побоююся, та й соромно залишати його лише через «низький статусу».
Раніше я завжди аргументувала свою нерішучість дітьми, мовляв, ми повинні бути разом для них. Але діти вже виросли.
Може, краще нам розлучитися, і він знайде просту жінку без таких, як у мене, запитів, яка буде дивитися на нього із захопленням? Він сам вміє все ремонтувати, щовечора – вдома. Але це не мої цінності.
Як зробити так, що б він захотів більшого, рости і розвиватися? Я хочу з повагою і гордістю дивитися на нього, а він приходить брудний, оскільки цілий день ремонтує чужі паркани на колінах. Не бачу в майбутньому для нас шансу, краще все розставити по місцях зараз.
Автор: Олена
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
