Мені зателефонувала свекруха і спитала, чи буду я дома, оскільки є серйозна розмова. Я здивувалася, але ввечері ми таки зустрілися. – Ти ж чула, що з Давидом трапилося?, – в мене очі на лоба полізли. – Звідки? Мене не цікавить його життя! – Виявляється, на Давида звалилася якась дуже важка штанга в спортзалі, і він не може без допомоги жити. А пасія, на яку він мене проміняв, його одразу покинула
Ще фарба на нашому свідоцтві про шлюб не підсохла, як Давид взявся за походеньки “наліво”.
Я тоді була вже при надії, і не хотіла в це вірити.
Коли з’явилася дитина, він скидав все на те, що не висипається, не може дома розслабитися. Він збирав сумку і йшов ніби то до мами. А куди насправді, хто його знає.
Я не раз дзвонила до свекрухи, щоб дала слухавку Давиду, але в нього і з нею була домовленість.
– Ти даш йому відпочити чи ні? Давид з роботи прийшов. Він важко трудиться, щоб тебе з дитиною прокормити, і має право поспати, щоб його ніхто не турбував.
Я прекрасно розуміла, що його в неї немає. Її любов до сина зашкалювала, тому вона покривала Давида кожного разу.
Я не раз бачила, як в соціальних мережах з’являвся мій чоловік, а поруч дівчата.
Я не знаю чому, але поки син був маленький, я не хотіла піднімати цю тему. Мабуть, боялася невідомості.
Інколи Давид був ніжний і я могла розраховувати на його підтримку, а інколи я просто не могла до нього додзвонитися, коли він мені був так потрібен.
Так, Давид нас забезпечував, але цими грішми, які він кидав два рази в місяць на стіл він просто відкуплявся.
Я не мала куди йти. Батьки живуть в селі від пенсії до пенсії. Здоров’я мами похитнулося, і вона сама чекала від мене допомоги, я ж не можу ще з дитиною їм на голову звалитися.
Жили ми з сином у квартирі Давида. Свекруха кожного разу коли приходила, то наголошувала нам, що ми без її сина нічого не варті.
Коли син трішки підріс, я зрозуміла, що мені потрібно щось самій робити, щоб не залежати від чоловіка.
На той час мені запропонували розвивати інтернет магазин у інстаграмі.
Я навіть закінчила певні курси, і ви знаєте, мені це пішло.
За рік часу я вийшла на хороший дохід і могла забезпечити себе та сина.
Коли я стала на ноги, то зрозуміла, що мені не потрібен такий чоловік. Але Давид мене випередив.
– Я йду від тебе. Про сина не турбуйся, я його буду забезпечувати.
Чоловік настільки розщедрився, що переписав цю квартиру на мене і сина, а сам переїхав до нової пасії.
Це, мабуть, були найщасливіші моменти в моєму житті. Я вперше подумала про себе і сина, а не про те, де і з ким зараз мій чоловік.
Так ми прожили п’ять років. Я зовсім не цікавилася його життям. Давид забирав сина на вихідних і інколи на свята. Я старалася з ним не бачитися.
Того дня мені зателефонувала свекруха і спитала, чи буду я дома, оскільки є серйозна розмова. Я здивувалася, але ввечері ми таки зустрілися.
– Ти ж чула, що з Давидом трапилося?, – в мене очі на лоба полізли.
– Звідки? Мене не цікавить його життя!
Виявляється, на Давида звалилася якась дуже важка штанга в спортзалі, і він не може без допомоги жити.
Дівчина, яка з ним була, від нього відмовилася.
Ось свекруха і прийшла нагадати мені, що Давид цю квартиру нам з сином подарував, а тепер ми маємо до кінця життя йогог виходжувати.
– Ви його все життя вигороджували? Приховували від мене його походеньки? Ось тепер і доглядайте свого синочка, а в мене з сином своє життя.
Я вважаю, що зробила правильно!
Чи не так?
Автор – Наталя У
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
