fbpx

Мені ж і маму шкода, тільки сестра цього не розуміє. Ось, наприклад, в суботу, привела свій “виводок” – трьох дітлахів. Вони за годину хату рознесли. Мамі недобре. Та що вона може сказати – рідні онуки. Але згодом Люба стала ще більш “розумнішою”, тільки не врахувала сестра одного. – Мені на голову не сядеш!

Мені ж і маму шкода, тільки сестра цього не розуміє. Ось, наприклад, в суботу, привела свій “виводок” – трьох дітлахів. Вони за годину хату рознесли. Мамі недобре. Та що вона може сказати – рідні онуки. Але згодом Люба стала ще більш “розумнішою”, тільки не врахувала сестра одного. – Мені на голову не сядеш!

Моя улюблена молодша сестра Люба, незважаючи на те, що молодша, вже встигла стати мамою трьох дітей. Трьох! Причому із завидно регулярною періодичністю – через рік.

Тепер, коли треба за ними доглядати, прибирати, годувати, вона заявила, що сильно втомилася! Постійно ниє, що ніколи їй книгу почитати, спихає дітей мамі, а та починає свою “пісню” – про те, що вік уже не той, і втома бере своє.

Якщо чесно, я з мамою погоджуюся, онуки – це дуже добре, але до певного моменту. Окрім іншого мама ще працює, і у вихідні дні їй хочеться просто спокою та відпочинку. Але як тут відпочинеш, коли в квартирі гасає троє дітей, а їхня мама намагається втекти “у справах” на хвилинку, і повернутися ближче до вечора.

Якби Люба жила у своїй квартирі, і чоловік працював би десь поблизу, питання, напевно, не стояло б так гостро. Чоловік Люби почав ходити в рейси, поки лише матросом, доходи, м’яко кажучи, не відповідають витратам часу. Місяців шість-сім він у рейсі, приходить, “клепає” чергову ляльку, і знову відчалює. Так, голодними вони не сидять, але перспектива купівлі квартири дуже віддалена, як і розвантаження Люби дітьми.

Останнім часом сестра, бачачи, що мама не в захваті від її “втеч” у суботу та неділю, почала “закидати вудку” до мене. То їй треба до перукарні, то до театру подружка покликала, а то й на цілий день приводить моїх улюблених племінників і, навіть не роздягаючись, зникає.

Я витримала роботу нянею близько трьох місяців, Люба вже втягнулася в ритм, звикла, що я їй не відмовляю, і те, що я не зможу посидіти з її дітьми на вихідні, сприйняла, як несподіваний і неприємний сюрприз з мого боку. Так вона мені й заявила:

– Я вже все спланувала, а ти таку “неприємність” мені підсунула!

На моє запитання, чи не цікаво їй, які у мене плани, сестра обурилася.

– Ну, перенеси на потім, це ж твої племінники, вони вже чекають, коли до тітки поїдуть, а тітка, бачите, зайнята!

Далі розмова стала надто емоційною, і я просто відключила телефон.

Тепер Люба на мене у великій образі, як і мама. Діти знову плавно “перетекли” під її крило, і вільне життя у вихідні закінчилося.

Я все розумію, родичам треба допомагати, але присвячувати всі свої вихідні племінникам, за всієї моєї до них прихильності, це вже занадто.

Хіба ні? Що скажете?

Фото ілюстративне

You cannot copy content of this page