Мій 36-й день народження припав на суботу. Вирішили святкувати дома, у нас трикімнатна квартира, місце дозволяє. Покликали найближчих: батьків з обох боків, кумів, я свою хрещену, брата мого з родиною.
Я з вечора всього наготувала, бо у суботу треба було на півдня на роботу нам з чоловіком, ми в одній фірмі працюємо. А у п’ятницю якраз у мене вийшло раніше, вже з обіду, з роботи втекти, тому я і занурилася у готування, оскільки розуміла, що завтра у мене часу не буде, донечки мені допомагали.
Спекли ми торта великого, улюбленого всіма «Медовика». Качку запекли з апельсинами і яблуками, пюрешки відро наварили, салати понарізали, тільки не заправляли, щоб не стекли, це треба вже безпосередньо перед подачею робити. До слова, майонезних салатів у мене було заплановано лише два, Шуба і, Олів’є, а решта – різні легенькі, цікаві, які треба оливковою олійкою заправляти чи соєвим соусом з лимонним соком. А ще котлет насмажили, рулетики м’ясні зробили, голубців трохи, рибку під сирною шубкою запекли, оселедця нарізали і під харчову плівку. Коротко кажучи, на суботу залишилося лише нарізку ковбасу-сир зробити і салати заправити.
Вранці у суботу чоловік і діти привітали мене квітами і подарунком, і ми зі Славою поїхали на роботу, а дівчатка на свої гуртки пішли, вона у нас вже підлітки, самі ходять, у них в суботу танці і англійська додаткова.
Майже всі наші гості з нами в одному місті живуть, лише свекри в іншому районі. Батьки Славині мали приїхати десь біля 12-ї дня, вони з райцентру їхали, тому ми з чоловіком ключі від квартири для них у сусідки залишили.
Ох, як ми повернулися майже о 15-й годині, я ледве не зомліла. Сидять мама й тато Славка за столом удвох, і вже чай п’ють, а перед ними – всі страви по-троху, які наготовані були! Салати всі – всі! – свекруха майонезом перемастила, шубу вони почали, оселедця, у качки крильця і ніжки повідламували і з’їли, котлети, голубці – все перепробували, і тепер ось почали святковий торт, відрізали собі по шматку і чаюють…
А гості ж на 18-ту годину запрошені! Я у сльозах кинулася у свою спальню, Слава – за мною. Свекри – за ним. Свекруха белькоче:
– Донечко, ми ж з дороги… Голодні були, вирішили поїсти трохи… А салати я побачила, що не заправлені, так допомогти тобі вирішила. Що ж ми такого зробили, що ти так ридаєш?
– Казав я тобі, картоплі б поїли трохи і все, а решту з гостями… – бубонить свекор.
Словом, свято було зіпсоване. Звичайно, ми до приходу решти гостей поламали на порційні куски качку, все розігріли, шубу підрівняли, як могли. Салати вже було не врятувати, але гості говорили, що і з майонезом смачно. Щодо торта, то я сказала гостям, що дівчатам відрізала вранці, ніхто, звичайно, слова не сказав, але мені самій так прикро і соромно було, плюс те, що я заплакана, всі помітили.
Я тепер батьків чоловіка ані бачити, ані чути не хочу, а найсмішніше це те, що вони так і не зрозуміли, що ж такого зробили… Та дійсно, була б причина засмучуватися.
Автор – Олена М.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
